Коментар до Постанови КГС ВС від 21.12.2023 №910/11210/22
Сучасні технології надають можливість укладення договору не лише в паперовій формі, а і шляхом електронного листування, через Viber та інші засоби комунікацій тощо. І це ще ми не говоримо про випадки, коли ЦКУ прямо дозволяє усну форму договору.
Втім, зараз ми розглядатимемо питання, чи можна вважати направлення пропозиції з укладення договору підставою вважати, що між сторонами виникли якісь права і обов’язки. У коментованій нами справі використано принцип «лист у відповідь». Про що йдеться і як ВС використав цей принцип, дізнаєтесь далі.
Зміст справи
ТОВ «М» перерахувало на рахунок ТОВ «А» кошти в розмірі 189 677,42 грн згідно з платіжним дорученням із призначенням платежу «за суборенду складського приміщення за березень 2022, гарантійний платіж на підставі договору, за рахунком від 09.02.2022, у т.ч. ПДВ 20.00%».
Перерахована сума включала в себе плату за суборенду за березень 2022 року в розмірі 69 677,42 грн та гарантійний платіж 120 тис. грн.
Протягом лютого 2022 року між ТОВ «М» та ТОВ «А» велися переговори щодо узгодження умов договору суборенди нежитлового приміщення загальною площею 1000 кв. м під розміщення складських потужностей. Проте умови договору суборенди не були узгоджені, договір суборенди не був підписаний, нежитлові приміщення в суборенду ще не були передані.
У зв’язку з цим ТОВ «М» 26.08.2022 та 29.08.2022 надіслало ТОВ «А» на юридичну та поштові адреси листи-претензії щодо повернення сплачених коштів.
Оскільки відповіді або кошти на надіслані претензії не надійшли, ТОВ «М» звернулося до суду та просило стягнути з ТОВ «А» безпідставно утримані кошти в розмірі 189 677,42 грн, а також нараховані за період з 26.08.2022 по 21.10.2022 3% річних у розмірі 888,63 грн та 603,87 грн інфляційних втрат.
Важливо: ТОВ «А» 09.02.2022 зі своєї електронної пошти надіслало на електронну пошту ТОВ «М» файл під назвою «шаблон договору.С.doc». А 07.07.2022 з електронної пошти ТОВ «М» на електронну пошту ТОВ «А» було надіслано повідомлення щодо надсилання в додатках сканів листа з проханням повернення коштів, акта звірки взаєморозрахунків, платіжного доручення.
Відсутність письмового договору та наслідки
Суд першої інстанції наголосив, що договори між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі. При цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) – особами, уповноваженими на це їх установчими документами.
Якщо зміст правочину, волю сторін зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
Проте сторони так і не уклали у письмовій формі договору суборенди складу.
Щодо тверджень ТОВ «А» про надсилання проєкту такого договору 09.02.2022 з електронної пошти, суд першої інстанції вирішив, що незважаючи на це і навіть на той факт, що такий проєкт був підписаний електронним підписом керівника ТОВ «А», представник ТОВ «М» його не підписав. А ще використані електронні адреси сторони не визначили як офіційні, що, зазвичай, робиться у письмовому договорі.
Важливо: ВС у постанові від 19.01.2022 у справі №922/1246/21 викладено правову позицію про те, що без підписання такого паперового документа власноруч чи у разі складення електронного документа без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов’язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.
Тому за відсутності укладеного договору (письмового чи електронного) у ТОВ «А» відсутні і правові підстави вимагати сплати коштів (застави та оренди за перший місяць оренди). Факт надсилання проєкту договору судом не було взято до уваги, оскільки, на думку суду, неможливо ідентифікувати як відправника, так і отримувача цього документа.
Суд першої інстанції постановив повернути кошти ТОВ «М», причому разом із трьома процентами річних та інфляційних за час користування коштами.
Апеляційна інстанція підтримала таке рішення. Але ВС вирішив інакше!
Документ не підписали, але оплатили: чи укладений договір?
ВС нагадує, що важливою ознакою оферти (пропозиції щодо укладення договору) є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов’язаним у разі її прийняття.
Водночас пропозиція має бути настільки визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка збігається з офертою.
А у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 8 ст. 181 ГКУ).
Важливо: ВП ВС, зокрема у постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, зауважила, що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством. У постанові ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Тобто ВС у коментованій справі вирішив, що якщо договір оренди (найму) будівлі (її частини) має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами (наприклад, орендар користувався майном та/або сплачував за нього оренду, а орендодавець приймав платежі), то така обставина захищає такий правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, а також може бути оспорюваним.
«Лист у відповідь» = погоджені умови договору?
Щодо листування між сторонами, то ВС вважає, що сам лист, надісланий з електронної пошти, містить відомості про факт його надсилання з відповідної електронної адреси, час надсилання, адресатів листа – осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
При цьому використання КЕП дозволяє провести електронну ідентифікацію особи, яка наклала підпис на електронний документ. Але відсутність КЕП на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого документа, надісланого електронною поштою, тобто поширювача інформації.
Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (електронний лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.
Мало того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина «листа у відповідь».
Якщо доведено, що лист чи повідомлення було надіслане певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось, крім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.
ВС вважає, що суди не врахували та не дослідили зміст електронних листів та надісланого шаблону договору оренди, інших документів (акта взаєморозрахунків, платіжного рахунку тощо). А це було важливо, щоб встановити, чи узгодили сторони умови оренди, вчинили певні дії на вчинення цього правочину.
Призначення платежу вказує на існування та виконання договору
Окрім того, ВС звернув увагу й на призначення платежу у платіжному дорученні на оплату коштів, що прямо посилається на договір та рахунок-фактуру.
Важливими є і причини непередання орендарю частини нерухомості в оренду, що може мати інші причини, ніж відмова з боку орендодавця виконати взяті на себе зобов’язання за договором (у т.ч. і після отримання коштів за перший місяць оренди та гарантійного платежу).
Таким чином, із коментованого судового рішення важливим є висновок про те, що сторони мають домовлятися щодо намірів укласти договір та розуміти наслідки своїх дій, у т.ч. щодо сплати коштів з посиланням на такий договір. Адже часткове виконання договору не завжди приводить до повернення неправомірно утримуваних коштів. Фактично такі дії зі сплати коштів за договором та в сумі, яка ним передбачена, свідчать про взяті на себе зобов’язання, погоджені умови договору оренди з наступним його виконанням другою стороною (орендодавцем).
Отже, у цій справі, з урахуванням всіх обставин та доказів, орендар повинен вимагати передання майна в оренду (оскільки умовами договору встановлено обов’язок передання після оплати оренди та гарантійного платежу). Або повернути цю оплату в разі, якщо орендодавець не виконує умови договору.
Тому сумніви ВС є цілком обґрунтованими, а справу передано на новий розгляд.