Коментар до Постанови Великої Палати ВС від 11.09.2024 у справі №500/5194/16
Про можливість установлення ціни договору в гривневому еквіваленті певної суми в іноземній валюті ми писали неодноразово. Сьогодні розглянемо лише один із нюансів, який треба врахувати як тим продавцям, хто хоче підстрахуватися від можливого зростання валютних курсів, так і тим покупцям, які погоджуються на таку умову. Особливо якщо є ризик виникнення прострочення платежів за таким договором. Або є ризик його невиконання продавцем, коли виникає обов’язок повернути передоплату!
Зміст справи
Між замовником та забудовником 27 січня 2015 року укладено договір про участь у спільному будівництві об’єкта — житлового будинку. Згідно з розпискою від 27 січня 2015 року забудовник отримав від замовника суму коштів, еквівалентну 65 000 дол. США, як повну оплату за об’єкт нерухомості за договором.
Після передання об’єкта нерухомості замовник дізнався, що забудовник повторно продав збудований ним житловий будинок, а замовникові запропонував інший об’єкт нерухомості, від чого той відмовився.
У підсумку договір було розірвано, а забудовник зобов’язався до 1 вересня 2016 року повернути замовникові еквівалент 65 000 дол. США. Але так цього і не виконав.
Отже, замовник звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом НБУ, проте не на день розірвання договору чи звернення до суду, а на день ухвалення судом рішення по суті спору.
Важливо: забудовник не відмовляється повернути кошти замовникові, але тільки ті, які він отримав, або хоча б за курсом на дату подання позову! Бо, на його думку, поверненню підлягав не борг, визначений в іноземній валюті, а сума у гривнях.
При визначенні курсу валюти інфляційні не враховуються!
Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік замовника та стягнули борг у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом НБУ на день виконання рішення. Позаяк боржник не виконав зобов’язання у строк, установлений договором.
Адже у ст. 533 ЦКУ передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦКУ, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Продавець (забудовник) понадіявся на те, що ВС стане на його бік, і продовжив оскарження.
У підсумку справу передали на розгляд Великої Палати ВС, який, проте, відійшов від попередніх позицій й інакше витлумачив окремі приписи ст. 533 ЦКУ.
ВС вирішив відійти від попередньої позиції
Позаяк від часу звернення до суду з позовом або від часу ухвалення судового рішення та до часу його виконання минає досить багато часу, а права замовника від знецінення національної валюти внаслідок інфляції за зазначений період не можуть бути захищені нарахуванням інфляційних втрат, постає необхідність для відступу від попередніх позицій Великої Палати ВС.
Адже в цьому випадку днем платежу є дата виконання судового рішення, тому й сума, що підлягає сплаті у гривнях, має визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день виконання судового рішення, а не на день подання позову.
Важливим є й те, що сторони погодили як припинення попереднього зобов’язання шляхом розірвання договору, так і виникнення між ними зобов’язання з повернення коштів, отриманих за договором, який сторони розірвали, визначивши суму коштів, яка підлягає поверненню, а також порядок і строки їх повернення.
Якою є валюта зобов’язання?
Велика Палата ВС наголошує, що у коментованій нами справі, зазначивши про необхідність повернення суми, еквівалентної 65 000 дол. США, сторони погодили, що одиницею вимірювання суми коштів, яка підлягає поверненню за цим зобов’язанням, є долар США. Тобто змістом зобов’язання є повернення заборгованості у розмірі, еквівалентному 65 000 дол. США на момент повернення боргу.
Валюту платежу сторони у договорі не визначили. Водночас, на переконання Великої Палати ВС, відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог чинного законодавства, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов’язання, що виникло між фізособами-резидентами.
Отже, надаючи тлумачення п. 2 Угоди про розірвання договору, Велика Палата ВС констатує, що належним виконанням зобов’язання, яке виникло між сторонами, є повернення коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 65 000 дол. США на момент платежу.
Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що за наявності спору між сторонами та його вирішення судом означає: день платежу відповідає дню виконання судового рішення.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення у судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.
При цьому судова практика при вирішенні подібних спорів вказує на те, що «під час розгляду судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем порушені договірні зобов’язання у частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, отже, стягненню підлягає грошова сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову».
Велика Палата ВС з метою забезпечення єдності практики вважає за потрібне відступити від такого висновку та формує новий:
«Відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов’язання, що виникло між фізичними особами — резидентами.
Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення».
Від редакції
Від себе додамо, що тут важливими є два моменти:
1) загалом судова практика виходить із того, що індекс інфляції застосовується лише до національної валюти. У разі встановлення у договорі вартості товару/роботи/послуги у валюті перерахунок оплати за курсом долара США повністю враховує знецінення гривні. Тому в разі порушення грошового зобов’язання, вираженого у гривнях, із визначенням еквівалента в іноземній валюті передбачені ч. 2 ст. 625 ЦКУ інфляційні втрати не нараховуються та не стягуються;
2) наведеним вище висновком Великої Палати ВС змінено порядок стягнення заборгованості, визначеної у валюті, розмір заборгованості розраховується у гривнях саме на день виконання судового рішення (добровільного чи приватним/державним виконавцем). При цьому йдеться про виконання вимог ч. 2 ст. 533 ЦКУ, яка застосовується у спорах лише між фізособами;
3) юрособи мають визначати порядок розрахунку валюти платежу (за курсом НБУ на день оплати, на дату виставлення рахунку чи за іншою датою) безпосередньо у договорі, у т. ч. й із застереженням: на дату виконання судового рішення у разі виникнення спору між сторонами щодо суми заборгованості.
