Раніше невиплачену зарплату можна було стягнути у будь-який час. А тепер не так: у справах про виплату всіх сум, що належаться працівникові при звільненні, він має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Щоправда, іноді у нашій країні трапляються і форс-мажори, які подовжують строки звернення до суду.
Карантин подовжив строки давності
Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 1 Прикінцевих положень КЗпП).
Отже, обмеження щодо застосування строків, визначених частиною другою статті 233 КЗпП України, були встановлені Постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та скасовані Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 1 липня 2023 року.
Стала практика ВС щодо строків звернення до суду
На сьогодні питання щодо пріоритетності у застосуванні до трудових правовідносин норм двох кодексів – КАС України чи КЗпП – знову порушується у судовій практиці.
Зокрема, йдеться про постанову ВС від 12.09.2024 у справі №200/5637/23.
Нагадаємо, що за усталеною практикою ВС, положення ст. 233 КЗпП стосовно строку звернення до суду у справах, пов’язаних із недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України (зокрема, строк звернення до суду в разі звільнення з публічної служби – місяць).
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 статті 233 КЗпП (у редакції, чинній до 19.07.2022)).
Але згодом Законом №2352, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено у новій редакції, а саме:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
ВС доходить висновку, що до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівникові заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
А що скаже Конституційний Суд?
Питання це не випадкове, адже саме КСУ надано право визначати, чи відповідають нові норми законодавства і зміни старих норм букві та духу Конституції України.
Отже, Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення ст. 58 Конституції України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), КСУ наголосив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти зворотної дії в часі не мають.
Цей принцип закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Підсумовуючи зазначене, КСУ резюмує, що до 19.07.2022 право працівника на звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, а з цієї дати – реалізацію цього права закон обмежив трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Судова практика КСУ
У рішеннях КСУ від 13.05.1997 №1-зп та від 05.04.2001 №3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що:
– закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності;
– дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас КСУ звернув увагу на те, що допускається зворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Строк звернення до суду під час дії карантину
За таких обставин перебіг тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП, для звернення працівника до суду, звільнення якого відбулась до 19.07.2022, розпочався з 19 липня 2022 року та завершився 19 жовтня 2022 року.
Водночас під час дії карантину строки, визначені ст. 233 КЗпП, були продовжені на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов’язаний із COVID‑19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова уряду від 27.06.2023 №651).
Отже, тримісячний строк, визначений ст. 233 КЗпП України, розпочав перебіг 19 липня 2022 року і продовжений до 30 червня 2023 року.
За нашими розрахунками, тримісячний строк за новою редакцією ст. 233 КЗпП після 19.07.2022 для звернення до суду треба обчислювати з 1 липня 2023 року.
Проте колегія суддів ВС має іншу думку!
Строк на звернення до суду після 01.07.2023: позиція ВС
Потрібно врахувати, що якщо під час дії карантину на всій території України були чи виникли підстави (з якими пов’язується відлік строку) для звернення до суду за розв’язанням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, визначеними у статті 233 КЗпП, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину, – якщо строк, установлений у статті 233 КЗпП, був прив’язаний до нього, – закінчується і строк для звернення до суду за розв’язанням трудового спору.
Тобто з урахуванням Прикінцевих положень КЗпП чітко передбачено продовження строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, саме на строк дії карантину і не визначено, що такі строки продовжуються або ж можуть бути продовжені на три місяці з дня припинення карантину. Але така позиція спричиняє багато запитань, і ось відповіді ВС лише на деякі з них.
Питання перше: як бути з тим, що працівник щойно дізнався про нарахування та виплати йому зарплати у неналежному розмірі після 01.07.2023?
Для такого випадку, позаяк ішлося про виплати, які виплачені у помилковому розмірі за періоді з 20.07.2022 до 31.03.2023, звернутись до суду можна було до 30.06.2023.
Якщо ж ми говоримо про виплати після 01.04.2023, то строк обчислюється трьома місяцями без урахуванням дати припинення карантину.
Питання друге: як бути, якщо працівник після 01.07.2023 отримав довідку про суми нарахованих та виплачених зарплат, у якій побачив помилковість їх обчислення?
Тут важливо, що приписами ч. 2 ст. 233 КЗпП установлено: із заявою про розв’язання трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належаться працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (ст. 116).
Своєю чергою, ст. 116 КЗпП регулює питання строків розрахунку при звільненні. Зокрема, в частині другій цієї статті йдеться про обов’язок роботодавця письмово повідомити працівника у день звільнення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).
Отже, дата отримання працівником довідки про нараховану та виплачену заробітну плату мала б значення у тому разі, якби спір був пов’язаний із виплатою всіх сум (одночасно, однією сумою), що належаться працівникові при звільненні, і строк звернення з таким позовом регулювався ч. 2 ст. 233 КЗпП.
Натомість, якщо вирішується трудовий спір про стягнення заробітної плати в належному розмірі, то строк звернення з таким позовом становить три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Питання третє: як бути, якщо працівник звільнився після 01.07.2023 й отримав довідку про виплати за період 2021 – 2022 рр. та побачив помилково нараховані суми?
ВС наголошує, що право працівника на звернення до суду з позовом щодо періоду нарахувань зарплати:
- за будь-який період до червня 2022 року відповідно до положень ч. 2 ст. 233 КЗпП (у редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком;
- а щодо періоду з липня 2022 року обмежене трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Водночас, враховуючи час дії карантину, починаючи з 19.07.2022 строк звернення до суду продовжений до 30.06.2023.
Тому якщо працівник звільнився після 01.07.2023 й отримав довідку про нарахування та виплати за попередні періоди, то:
1. Щодо сум, які стосуються періоду до червня 2022 року включно, – він може звернутися до суду без обмеження строком.
2. Щодо сум за період з липня 2022 року до 30 червня 2023 року – строк звернення до суду був продовжений до 30.06.2023 через дію карантину. Позаяк цей строк уже закінчився, то право на судовий захист за цей період втрачено.
3. Щодо сум за період з 1 липня 2023 року – працівник має право звернутися до суду протягом трьох місяців з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тобто з дня отримання довідки про нарахування та виплати).
Важливо наголосити, що таке тлумачення строків звернення до суду відповідає принципу правової визначеності. Адже працівник повинен чітко розуміти, протягом якого періоду він може реалізувати своє право на судовий захист.
Водночас, як свідчить судова практика, питання щодо строків звернення до суду у трудових спорах залишається дискусійним. Особливо це стосується випадків, коли порушення прав працівника мало місце до набрання чинності новою редакцією ст. 233 КЗпП, а звернення до суду відбувається після припинення дії карантину.
Очікується, що правова позиція Верховного Суду з цього питання вдосконалюватиметься з урахуванням конкретних обставин справ, які надходитимуть на розгляд касаційної інстанції. Особливо важливим буде формування єдиної практики щодо випадків, коли працівники з об’єктивних причин не могли звернутися по захист своїх прав своєчасно.
