Коментар до Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №380/17348/24
Коментована нами справа є доволі цікавою з точки зору оцінки судами змісту акта документальної перевірки податковими органами. Річ у тім, що в цьому акті не було зазначено порушень того платника податків, в якого проводилась перевірка. Натомість у цьому акті були наведені порушення податкового законодавства його контрагентами.
Хто за що відповідає у такій ситуації? І хіба правильно карати за порушення не лише того, хто порушив закон, а і тих, хто з ним співпрацював (і закон не порушував)?
Розповімо докладніше, про що вказали суди.
Зміст справи
ГУ ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «У» з питань проведення взаємовідносин з двома його контрагентами за період жовтень 2021 року та листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ та з податку на прибуток підприємства.
Від редакції. Тобто з самого початку податківців цікавив не стільки стан податкового обліку в ТОВ «У», а те, які операції воно проводило з певними контрагентами – порушниками податкового законодавства.
В акті перевірки було зазначено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 290.4 ПКУ. На підставі цього було встановлено завищення від’ємного значення, що зараховується до складу ПК з ПДВ наступного звітного періоду і становить 1,9 млн грн.
Такі висновки були зроблені на підставі нереальності госпоперацій з придбання ТМЦ ТОВ «У» у його контрагентів (двох інших товариств).
30.04.2024 ТОВ «У» подало заперечення на акт перевірки, які були залишені без задоволення. На товариство були складені ППР з відповідним штрафом. Враховуючи непохитну позицію податківців, ТОВ «У» звернулося до суду.
Чим можна підкріпити свої аргументи в суді?
ТОВ «У» також подало скаргу до Ради бізнес-омбудсмена України. За результатом розгляду цієї скарги було прийнято рішення, у якому зазначається про порушення законних інтересів ТОВ як суб’єкта підприємництва. Також Рада бізнес-омбудсмена України погодилася з аргументами ТОВ «У» щодо необґрунтованості оскаржуваних ППР.
Отже, в межах строку звернення до суду (3-х або 6-ти місяців) цілком реально встигнути звернутися до бізнес-омбудсмена та отримати позитивне для себе рішення, висновки якого будуть, серед іншого, враховані судом.
Подати скаргу можна за посиланням.
Ознаки нереальності госпоперацій
10.09.2021 між Продавцем 1 та ТОВ «У» (покупцем) було укладено договір про купівлю-продаж сої урожаю 2021 року. За цим договором обов’язок продавця щодо постачання товару вважається виконаним з моменту надання товару у розпорядження покупця на складі, розташованому у селі.
Аналогічний договір було укладено 10.11.2021 між ТОВ «У» (покупцем) та Продавцем 2 з цим же предметом договору та умовами постачання.
Суд акцентував особливу увагу на таких ознаках реальності госпоперацій:
- ділова мета
ТОВ «У» зареєстроване в ЄДР та має основний КВЕД 01.46 «Розведення свиней». Одним із визначальних факторів для здійснення цього виду економічної діяльності є годування тварин, здійснення якого неможливе без вирощування або закупівлі продуктів для відгодівлі поголів’я, зокрема сої. Таким чином, відгодівля тварин тощо, з урахуванням того, що це є основним видом госпдіяльності ТОВ «У», сприяє отриманню економічного ефекту – прибутку у вигляді приросту активів від реалізації продуктів розведення.
- відсутність інформації про можливу недобросовісність контрагента
Суд звернув увагу на те, що, наприклад, ризиковий статус було присвоєно одному з контрагентів-продавців вже 28.12.2021. А господарські операції, охоплені перевіркою, відбувалися у жовтні 2021 року.
- фактичний рух активів
В акті перевірки зазначається, що до перевірки не надано свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності чи інші документи, які підтверджують виробника та походження товар. Але суди наголошують, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що засвідчує якість товару. Тому відсутність такого сертифіката сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.
Крім того, ТОВ «У» не мало потреби у запиті відповідних документів, бо належну якість відповідної продукції було підтверджено зразками продукції та лабораторним аналізом, зокрема: карткою аналізу зерна (соя) на вміст вологи, смітної домішки, олійної домішки, що були зроблені постачальниками.
- помилки у ТТН
ГУ ДПС зауважило, що у представлених до перевірки ТТН зазначено пункт відвантаження, за яким контрагентом (продавцем) не задекларовано об’єкти оподаткування, відсутні придбання послуг оренди чи послуг зберігання за вказаною адресою.
Проте обов’язок виписування ТТН, а отже, і зазначення у ній правильної інформації покладався не на ТОВ «У» як покупця та отримувача товару, а на вантажовідправника, тобто продавця.
Порушень з боку самого ТОВ «У» судді в акті перевірки не знайшли.
Податкова інформація за ланцюгом постачання
Суд вкотре наголосив (позиція судів з цього питання є сталою впродовж багатьох останніх років), що сама лише податкова інформація щодо контрагентів за ланцюгом постачання не може бути достатньою підставою для висновку про нереальність госпоперацій.
Чинне законодавство України не ставить у залежність право платника податків – ТОВ «У» – на віднесення сплачених сум ПДВ до ПК від стану податкового обліку контрагентів, зокрема і від сплати останніми своїх податкових зобов’язань, і тим більше від неможливості доведення постачання товару за всім ланцюгом. Такого висновку дійшов суд і в коментованій справі!
Мало того, ТОВ «У», щоб там не казали податківці, не зобов’язане володіти інформацією щодо виконання податкових зобов’язань всіма суб’єктами за всім ланцюгом постачання!
А як же обов’язковість перевірки контрагентів?
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення госпоперації.
Первинні документи, на підставі яких формувався облік, які були складені на підставі договорів з контрагентами ТОВ «У», відповідають вимогам Закону про бухоблік та безпосередньо пов’язані з його госпдіяльністю.
Зміст договірних відносин та документи, що підтверджують їх виконання, досліджувалися ГУ ДПС під час перевірки та відображені в акті. Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність саме ТОВ «У» є дефектними або підробними, містять недостовірну інформацію, в акті не наведено.
Водночас в основу висновків ГУ ДПС покладено податкову інформацію, здобуту з різних джерел. Тож суд вкотре наголосив, що:
- Податкова інформація, яка є в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів госпсуб’єкта за ланцюгами постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не є належним доказом.
- За умови подання платником податків усіх оформлених належним чином документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
- Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самостійно не є достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
А як податківці могли довести зворотне?
Суд у коментованій справі заявив, що для висновку про порушення контрагентами податкового законодавства контролюючий орган мав би провести зустрічні звірки з метою перевірки підставності формування ними даних податкової звітності, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків.
Тобто якщо податківці бажають довести, що платник податків, в якого проводиться перевірка, теж порушував ПКУ (як і його контрагенти), це треба було довести.
Проте доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять, відсутні й докази наявності розбіжностей у даних податкового обліку ТОВ «У» та його контрагентів. Отже, ППР, прийняте податківцями, було скасоване.