Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12.03.2025 у справі №420/2194/25 позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та припинення юридичної особи задовольнив; рішення суду набрало законної сили.
Так, відповідно до пп. 20.1.37 п 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючі органи, серед іншого, мають право звертатися до суду, в тому числі щодо припинення юрособи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Відповідно до абзацу п'ятого частини першої ст. 51 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами.
Головне управління ДПС в Одеській області отримало вирок Приморського районного суду м. Одеса від 08.11.2024 у справі про вчинення Особа1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 Кримінального кодексу України, винесений за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей до документів, які подаються для проведення державної реєстрації юрособи, а саме Товариства.
Станом на 10.12.2024 вирок набрав законної сили.
Вироком установлено, що Особа1 наміру провадити діяльність як керівник та засновник ТОВ не мала, при цьому розуміла, що вносить неправдиві відомості до документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації вищезазначеної юрособи, позаяк Особа1 та невстановлена слідством особа, домовилися, що вона буде значитися як засновник та керівник, проте до діяльності юрособи не матиме жодного стосунку, а фінансово-господарською діяльністю займатимуться інші особи.
Особа1, як засновник та директор Товариства, не провадила будь-якої фінансово-господарської діяльності, не укладала та не виконувала господарських договорів із контрагентами, не керувала розрахунковими рахунками, не вела бухобліку, не підписувала та не подавала податкової звітності та не вчиняла будь-яких інших дій щодо провадження господарської діяльності зазначеним підприємством.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юросіб, громадських формувань, які не мають статусу юрособи, та фізосіб-підприємців регулює Закон України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755).
Пунктом 7 частини 1 статті 4 Закону №755 визначено, що державна реєстрація базується на принципі об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.
Засновники (учасники) юрособи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, установлену законом (ч.ч. 3, 4 ст. 35 Закону №755).
Згідно з п. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Статтею 42 ГКУ визначено, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі статтею 55-1 ГКУ, ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юрособи або припинення діяльності фізособою-підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є: реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; нереєстрація в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; реєстрація (перереєстрація) в органах державної реєстрації фізособами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність чи реалізовувати повноваження; реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Таким чином, ст. 55-1 ГКУ містить ознаки (критерії), за якими юрособа чи діяльність фізособи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №826/25343/15 (№К/9901/31854/18).
Факт фіктивного підприємництва Товариства встановлено в межах розгляду кримінальної справи, а отже, відомості щодо Товариства, які містяться в ЄДРПОУ, є недостовірними.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що наявні достатні підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єкта господарювання – Товариства, з урахуванням обставин, установлених вироком суду.