Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Пунктом 38.1 ст. 38 ПКУ визначено, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.
При цьому сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, — податковим агентом або представником платника податку (п. 36.5 ст. 36 ПКУ).
Згідно зі ст. 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Відповідно до п. 87.7 ст. 87 ПКУ забороняється будь-яке відступлення грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено ПКУ.
Крім того, підпунктами 168.4.6 — 168.4.7 ст. 168 ПКУ передбачено, що відповідальність за своєчасне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юрособа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід, а також фізособа — у випадках, визначених розділом IV ПКУ.
Отже, податковий агент є гарантом погашення грошових зобов’язань платника податків і повинен нести відповідальність за їх неперерахування.
