Історія питання є доволі цікавою — адже народні депутати, які ухвалили та які проголосували за Податковий кодекс України, тепер знайшли підстави для визнання окремих його положень неконституційними. Та найбільш неочікуваним виявилося порушення процедури розгляду Кодексу, ухвалення та набрання ним чинності.
Щодо порушення процедури розгляду ПКУ, ухвалення та набрання ним чинності думка суддів КСУ розділилась. Окремою думкою суддя КСУ Бринцев В.Д. висловив незгоду із загальною позицією КСУ в частині недостатності аргументованості подання нардепів. Але це наразі варто залишити самим нардепам — адже відмова у відкритті конституційного провадження не позбавляє їх права звернутися ще раз з таким поданням, але скориставшись при цьому вагомішими документальними підтвердженнями.
Решта питань заслуговує на більшу увагу:
1) щодо доступу представників податкових органів до приміщень, які використовуються у госпдіяльності госпсуб’єкта. Звернення саме в цій частині до КСУ наразі є незрозумілим. По-перше, ПКУ всього-на-всього лише півтора року від народження. По-друге, нардепи не зазначили, у чому ж саме полягають порушення приписів ПКУ. У контексті пп. 16.1.13 ПКУ йдеться про обов’язок платника податків допустити контролюючі органи під час проведення перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування... Тож цілком погоджуємося з позицією КСУ, який визначив, що у цьому випадку йдеться не про проникнення, а про доступ, і відповідно ці положення є такими, що відповідають Конституції. Аналогічною є позиція і щодо приписів пп. 20.1.11 ПКУ;
2) про застосування адміністративного арешту майна платника податків до фізичної особи, яка за наявності податкового боргу виїжджає за кордон (пп. 94.2.2 п. 94.2 ст. 94 Кодексу). Такий припис, на думку нардепів, обмежує право фізособи вільно залишати територію України, гарантоване частиною 1 статті 33 Основного закону України. У цій частині ми також погоджуємося з позицією КСУ — у наведеній нормі йдеться не про заборону виїзду за кордон фізособі, яка має податковий борг, а лише про обмеження права власності платника податків щодо належного йому майна у разі, якщо ця особа має податковий борг і виїжджає за кордон. До речі, варто зазначити, що саме заборона щодо виїзду за кордон фізособі — прерогатива виконавчої служби, а не податкового органу.