Практично кожен господарський договір містить положення про форс-мажорні обставини, настання яких може звільнити одну зі сторін від виконання господарських зобов’язань, ним передбачених.
Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України).
Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності (п. 46 листа ВГСУ від 07.04.2008 р. №01-8/211).
Але постає запитання: чи охоплює термін «непереборна сила» дії людини, наприклад порушення зобов'язань контрагентами, відсутність на ринку потрібних товарів, відсутність у боржника необхідних коштів через відмову у кредитуванні тощо?
ВГСУ беззаперечно зазначає: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами, внаслідок яких боржника може бути звільнено від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (див. також лист ВГСУ від 29.04.2013 р. №01-06/767/2013).