Фабула судового акту: Перш за все слід підкреслити, що абсолютно логічним є те, що право на оскарження наказу про проведення податкової перевірки незалежно від її виду неможливо реалізувати, якщо контролюючий орган не повідомляє платників податків про видання такого наказу. Тобто, право ПП на оскарження наказу порушується, якщо фіскальний орган не вручає йому копію наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення податкової перевірки в порядку, передбаченому ст. 42 ПКУ. При цьому, якщо перевірка невиїзна, то участь ПП дійсно не обов’язкова, є правом, а не обов’язком.
На практиці фіскали часто не звертають уваги на право ПП бути повідомленим про призначення перевірки належним чином і проводять невиїзні документальні позапланові перевірки, за наслідками яких нараховують податкові зобов’язання та штрафні санкції. Буває так, що про такі неприємності ПП взагалі нічого не знає, а дізнається лише тоді, коли в нього виникає податкова застава чи арешт активів.
У такій ситуації у ПП є варіант як оскарження у суді податкового повідомлення – рішення, так і оскарження наказу ДПІ про призначення невиїзної документальної позапланової перевірки.
Ця справа про оскарження ПП саме наказу ДПІ за формальними підставами як би сказали фіскали.
Існує широка дискусія, чи можливо взагалі оскаржувати наказ про призначення перевірки, якщо перевірка вже проведена і оформлена актом. А за наслідками перевірки ПП направлено податкове - повідомлення рішення. Прихильники неможливості оскарження наказу наполягають на тому, що наказ вичерпав свою дію виконанням, тому вже не може бути скасований, навіть і тоді, коли буде встановлено, що була порушена процедура при ознайомленні з ним ПП. При наведенні цієї позиції згадується рішення Конституційного Суду України №7 від 16.04.2009 р. Окрім цього скасування наказу про призначення перевірки фактично не захищає права ПП, оскільки вже складений акт перевірки, а рішення –повідомлення, яким нараховані податки та штрафні санкції, залишається чинним. ПП слід оскаржувати саме рішення - повідомлення та доводити, що відомості викладені в акті перевірки про порушення ним податкового законодавства не відповідають дійсності.
Слід визнати, що певна логіка у такому підході є, проте, на щастя, для ПП практика судів змінюється. Так, суди почали зводити в абсолют процесуальні порушення фіскалів, та переходити при їх встановленні на бік ПП.
Отже, судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ була порушення ст. 79 ПКУ і ПП не був повідомлений належним чином про наказ про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки. Позов про скасування наказу про призначення перевірки було задоволено.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, відмовив ПП у задоволенні позову та прийшов до помилкового висновку, що ДПІ було дотримано процедуру повідомлення ПП про проведення перевірки шляхом направлення копії наказу та повідомлення про перевірку на адресу ПП засобами поштового зв’язку. Ці начебто відправлені копія наказу та повідомлення про перевірку повернулися ДПІ з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Тобто ПП так про них і не дізнався.
Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
ВС показово підкреслив, що ДПІ НЕ надано докази «щодо належного та вчасного надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки».
Залишається додати, що таке рішення про скасування наказу про призначення перевірки ПП може надалі використати в іншому процесі про скасування рішення-повідомлення про нарахування податків та штрафних санкцій. Адже податковий борг залишився і фіскали звичайно не зупиняться. Проте, тут справа вже спрощується, оскільки акт перевірки, який став підставою для прийняття ДПІ рішення повідомлення, має бути визнаний судом недопустимим доказом на підставі ст. 74 КАСУ.
***
Читайте також: Три рішення Верховного Суду на користь платників податків: огляд судової практики