Фабула судового акта: Київський державний коледж туризму та готельного господарства (позивач) 17.05.17 р. подав до контролюючого органу (відповідач) податкову декларацію з податку на додану вартість, у якій визначив зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 73 601 грн. 30.05.17 р. він подав до районного управління ДКС України реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та платіжне доручення від 30.05.17 р. про сплату вказаного зобов'язання в розмірі 73 601 грн. Фактично кошти зараховано до бюджету 31.05.17 р. згідно відмітки органу казначейства.
На підставі пп. 20.1.4, п. 75.1 ПКУ відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання вимог позивачем податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, про що складено акт, згідно акту встановлено порушення платником граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених п. 57.1 ПКУ, а саме: граничний термін сплати – 30.05.17 р., фактично сплачено 31.05.17 р., тобто, термін сплати порушено на 1 день.
На підставі цього контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення, згідно якого за порушення вимог п. 57.1 ПКУ до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 7 134, 63 грн., що становить 10% від суми платежу, оскарження якого і стало предметом адміністративного позову, який був задоволений, судове рішення набуло законної сили.
Скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення, суд виходив з наступного.
Згідно п. 22.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника – з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника – з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Таким чином, обов'язок позивача як платника щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 17.05.17 р. виконано 30.05.17 р., і в даному випадку позивачем не порушено строк виконання податкового зобов'язання.
Факт подачі позивачем до органу казначейства документів на переказ коштів 30.05.17 р. підтверджується матеріалами справи – саме в цей день позивачем подано до районного управління ДКС реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 30.05.17 р. та платіжне доручення від 30.05.17 р. про сплату вказаного зобов'язання в розмірі 73 601 грн.
Той факт, що фактично кошти зараховано до бюджету на наступний день – 31.05.17р. – не свідчить про порушення позивачем термінів сплати податку, оскільки після належного ініціювання переказу відповідальність за переказ коштів покладається на банк (в даному випадку – орган казначейства).
Згідно п. 129.6 ПКУ за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, якщо контролюючий орган вважає порушеним термін сплати суми податкового зобов'язання, він може застосувати відповідні санкції до органу казначейства.