Національна Асоціація Адвокатів України розповідає, що хоча посадові особи товариства повинні сумлінно та добросовісно діяти в інтересах цього товариства, на практиці трапляються випадки, коли директор через удавані правочини виводить активи чи продає їх за заниженими цінами. Це може призвести до застосування штрафних санкцій та донарахування податкових зобов'язань.
Хто такі посадові особи?
Згідно зі ст. 161 ЦКУ посадовими особами акціонерного товариства є голова та члени наглядової ради, голова та члени ради директорів, виконавчого органу, корпоративний секретар акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом акціонерного товариства.
Схоже за змістом визначення містить ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства». Щоправда, у ньому перелік доповнюється керівником підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнім аудитором) та керівником відділу бюджету або іншого підрозділу, до компетенції якого належить питання бюджетування акціонерного товариства.
Що стосується інших форм, то відповідно до ст. 49 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.
28 лютого набрав чинності Закон №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», який не лише визнав Господарський кодекс таким, що утратив чинність, але й уніс зміни до Цивільного кодексу, визначивши перелік посадових осіб товариства та їх відповідальність за дію чи бездіяльність (закон вводиться в дію з 28 серпня 2025 року).
Згідно з новою ст. 99-1 ЦКУ посадовими особи товариства називаються:
- керівник (одноосібний виконавчий орган);
- голова та члени колегіального виконавчого органу;
- голова та члени наглядової ради або ради директорів;
- ліквідатор, голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії);
- головний бухгалтер, корпоративний секретар;
- голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або установчими документами товариства, є посадовими особами такого товариства.
Установчими документами товариства посадовими особами товариства можуть бути визнані й інші особи.
Отже, Законом №4196-IX було розширене коло осіб, які належать до посадових осіб товариства і несуть персональну відповідальність за шкоду, завдану товариству.
За що відповідають?
Частина 2 ст. 89 ГКУ передбачає, що посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом. Тобто ця норма є відсилочною.
Згідно зі ст. 40 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» обов'язки посадових осіб органів товариства щодо цього товариства та відповідальність за їх порушення встановлюються законом. Члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.
А відповідно до ст. 90 Закону «Про акціонерні товариства» посадові особи товариства, винні у порушенні передбачених цим Законом обов’язків, відповідають за збитки, заподіяні товариству своїми діями або бездіяльністю. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
При цьому ст. 44, 45 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вказують, що посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів чи порушенні порядку вчинення правочинів із заінтересованістю, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству. Аналогічні норми містяться й у Законі «Про акціонерні товариства».
Тож убачається, що Закон №4196-IX допускає можливість відшкодування збитків з обмеженого кола посадових осіб та лише за вчинення значних правочинів без отримання згоди та правочинів із заінтересованістю.
На практиці, якщо посадова особа свідомо йшла на порушення, вчинила відповідні підготовчі дії, довести факт дроблення активу, щоб не підпадало до ознак значного правочину чи вчинення правочину із заінтересованістю, важко. Але можливо.
Ч. 2 ст. 99-1 ЦКУ містить принципи, за якими посадова особа має виконувати свої обов’язки та випадки відшкодування збитків, завданих посадовою особою товариству її діями (бездіяльністю), якщо такі збитки були завдані:
- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої установчими документами товариства, якщо для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
- бездіяльністю посадової особи у випадку, якщо вона була зобов’язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов’язків;
- іншими винними діями посадової особи.
***
Таким чином, основною проблемою притягнення посадових осіб товариств до відповідальності залишається складність доведення їхньої вини та встановлення всіх елементів правопорушення в судовому порядку. Відсутність чітких механізмів контролю та запобігання зловживанням часто ускладнює процес відшкодування збитків, навіть коли очевидно, що активи були виведені або розтрачено через протиправні дії.
Однак ухвалення Закону №4196-IX і доповнення Цивільного кодексу новою ст. 99-1 створює передумови для більш ефективного захисту інтересів товариства та його учасників. Закон деталізує критерії відповідальності посадових осіб для відшкодування збитків. Це дає можливість товариствам і їхнім учасникам не лише оскаржувати незаконні дії, а й вимагати реального відшкодування завданої шкоди. Проте ефективність цих нововведень залежатиме від правозастосовної практики, готовності судів використовувати нові норми та рівня юридичної підготовки учасників корпоративних відносин.