ДПСУ у зв’язку з численними зверненнями щодо переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів повідомляє таке.
З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 4 листопада 2011 року №4014-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності» (далі — Закон №4014).
Абзацом четвертим підпункту 291.5.1 статті 291 Глави 1 розділу ХІУ ПКУ (в редакції Закону №4014) встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють видобування, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т. ч. органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.
У Кодексі поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» не визначено. Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (ст. 5 ПКУ).
Законом, який визначає правові основи і принципи державного регулювання видобування, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України від 18 листопада 1997 року №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» (далі — Закон №637).
Пунктом 1 статті 1 Закону №637 встановлено, що дорогоцінні метали — це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (п. 2 ст. 1 Закону №637).
Поняття «вироби з дорогоцінного металу» визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №244 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.03.2004 р. за №369/8968.
Так, виріб з дорогоцінного металу — це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
Крім того, пунктом 2 ст. 4 Закону №637 визначено, що всі суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, провадять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобування, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів із них ведеться суб’єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
Згідно зі ст. 1 Закону №637 суб’єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні вироби та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов’язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах, та щороку підлягає реєстрації в органах, які здійснюють державний пробірний контроль.
Щодо розподілу видів діяльності відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005року №375 (у Міністерстві юстиції України не зареєстрований), пов’язаних із виробництвом та реалізацією дорогоцінних металів, згідно з листом від Державної служби статистики України від 30.12.11 р. №14/3-12/636 класифікація видів економічної діяльності має переважно статистичне призначення та методологічні основи застосування.
Таким чином, госпсуб’єкти, які здійснюють видобування, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т. ч. ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
Разом з тим, ДПС зазначає, що фізичні особи — підприємці, які надають побутові послуги населенню, зокрема з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням та послуги з ремонту ювелірних виробів, мають право застосовувати спрощену систему оподаткування (підпункти 28 та 29 пункту 291.5.8 статті 291 ПКУ).
