Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями доходом платника єдиного податку для юрособи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юрособи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (до каси) платника єдиного податку, дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, дата фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПКУ платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України.
Спрощена система бухгалтерського обліку і звітності для юросіб — платників єдиного податку, передбачає складання фінансової звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39 (далі — П(С)БО 25), згідно з п. 8 якого суб’єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат, визнають витрати і доходи з урахуванням вимог ПКУ.
Вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, враховується у складі доходу такого платника на рівні не нижче звичайної ціни (пп. 135.5.4 ст. 135 ПКУ).
Звичайна ціна — ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71 ст. 14 ПКУ).
Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни встановлені статтею 39 ПКУ.
Згідно з п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПКУ ст. 39 ПКУ набирає чинності з 1 січня 2013 року.
Пунктом 2 п. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПКУ передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон №334), крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.
З урахуванням викладеного юрособи — платники єдиного податку включають до складу доходів вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг, визначену на рівні не нижче від звичайної ціни на дату їх отримання. При цьому звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 ст. 1 Закону №334, а з 1 січня 2013 року — за правилами, визначеними ст. 39 ПКУ.
