Аналітика від Дт-Кт: що робити у разі анулювання свідоцтва платника єдиного податку

Несплата протягом двох послідовних кварталів податкового боргу, що виник у ФОП — платника ЄП, є однією з підстав анулювання свідоцтва платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу згідно з пп. 3 п. 299.10 ПКУ. Поговоримо про причини та наслідки такої ситуації на прикладі платника ЄП 2-ї групи.

Податковий борг та штраф 50%

Згідно з п. 300.1 ПКУ, платники ЄП несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку. Для фізособи-підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (2-га група), ставка податку, як правило, дорівнює 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року*. Згідно з п. 295.1 ПКУ, підприємці 1-ї і 2-ї груп сплачують ЄП шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця за місцем податкової адреси. Такі платники ЄП можуть сплатити єдиний податок авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш ніж до кінця поточного звітного року.

Пунктом 122.1 ПКУ передбачено, що несплата (неперерахування) фізособою — платником ЄП 1-ї та 2-ї груп авансових внесків ЄП у порядку та строки, визначені ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% ставки ЄП і призводить до виникнення податкового боргу (пп. 14.1.175 ПКУ, п. 54.1 ПКУ).

Згідно з п. 295.2 ПКУ, нарахування авансових внесків для ФОП — платників ЄП 1-ї і 2-ї груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника щодо розміру обраної ставки ЄП, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності**. У податковій декларації (за формою згідно з наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №578) платники ЄП відображають нараховані до сплати щомісячні авансові внески незалежно від фактичної сплати ними єдиного податку у вигляді авансового внеску за податковий (звітний) період.

* Ставки встановлюються сільськими, селищними та міськими радами залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць (п. 293.2 ПКУ).

** Відповідно до п. 295.5 ПКУ, платники ЄП 1-ї та 2-ї груп, які не використовують працю найманих працівників, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Згідно з пп. 8 пп. 298.2.3 ПКУ, платники ЄП зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Крім того, у разі наявності у платника ЄП податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів реєстрація платником ЄП може бути анульована за рішенням контролюючого органу (пп. 3 п. 299.10 ПКУ).

Отже, платнику ЄП, у якого виник податковий борг з ЄП або з інших податків і зборів та який у поточному кварталі і протягом наступних двох кварталів не сплатив цього боргу, може бути анульовано свідоцтво платника ЄП шляхом вилучення з реєстру платників ЄП в останній день другого календарного кварталу несплати ЄП.

Особливості зарахування коштів до бюджету

Згідно з пп. 4.1.1 ПКУ, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені ПКУ податки та збори, платником яких вона є відповідно до ПКУ. Згідно зі ст. 43 Бюджетного кодексу, при виконанні державного та місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Частиною п'ятою ст. 45 БКУ встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок.

Статтею 38 ПКУ передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Зважаючи на викладене, податкове зобов'язання (на думку податківців***) вважатиметься виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок. Отже, незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів або взагалі невиконання банком доручень клієнтів, ПКУ не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу.

Зверніть увагу!

Думку податківців не завжди поділяють судові інстанції. Наприклад, у рішеннях ВСУ від 16.06.2015 р. у справі №21-377а15 та від 02.12.2015 р. у справі №21-3920а15 зазначається, що помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений ПКУ строк, адже дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

А от якщо платіж не було зараховано до бюджету суто з вини банківської установи, — згідно з п. 129.6 ПКУ платник податків узагалі звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції****. За порушення строків зарахування податків до бюджетів з вини банку такий банк сплачує пеню за кожен день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, установлених ПКУ, а також несе іншу відповідальність, установлену ПКУ.

*** Див. лист ДФСУ від 13.08.2014 р. №1128/5/99-99-20-03-01-16, лист ГУ ДФС у м. Києві від 15.09.2015 р. №14227/10/26-15-15-01-09.

**** Ухвала ВСУ від 31 березня 2016 року по справі №К/800/4117/15, Постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №821/2533/15-1.

Отже, визначальним є те, з чиєї вини не внесено чи не повністю внесено платіж до бюджету. Якщо платіж не надійшов до бюджету через безпосередню вину платника ЄП, — це є порушенням строків перерахування податку та спричинює виникнення податкового боргу. А далі — нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄП, нарахування пені та анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Контроль розрахунків із бюджетом

Зрозуміло, що своєчасний контроль розрахунків із бюджетом дозволить уникнути штрафних санкцій та виключення з лав «спрощенців». На практиці підприємці часто сплачують авансовий внесок через каси банків. Вони впевнені, що обов'язок щодо сплати авансових внесків з ЄП виконано, а про допущені в платіжних документах помилки дізнаються запізно.

Зверніть увагу!

Є можливість провести он-лайн звіряння стану розрахунків з бюджетом на сайті ДФСУ через електронний сервіс «Електронний кабінет платника» (https://cabinet.sfs.gov.ua). Але щоб скористатися електронним сервісом, підприємцю потрібен електронного цифровий підпис. Безкоштовно отримати електронний цифровий підпис можна в акредитованому центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС.

Форма рішення

Яким чином платник ЄП дізнається, що відповідно до п. 299.10 ПКУ реєстрація платником єдиного податку анульована? Згідно із зазначеним пунктом, реєстрація платником ЄП є безстроковою, але є можливість анулювання такої реєстрації шляхом виключення з реєстру платників ЄП за рішенням контролюючого органу (в тому числі у випадку, визначеному пп. 8 пп. 298.2.3 ПКУ, — наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів).

Рішення податківці приймають на підставі акта перевірки (п. 299.11 ПКУ). Анулювання діє з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Певної форми такого рішення про анулювання реєстрації платника ЄП наразі не встановлено. У ЗІР на сайті ДФСУ, підкатегорія 107.09, податківці уточнюють, що таке рішення надається платнику податків у письмовій формі за підписом керівника контролюючого органу з обов'язковим зазначенням підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Якщо свідоцтво анульовано

У разі отримання рішення від податківців про виключення з реєстру платників ЄП насамперед слід усунути проблему, що призвела до такого рішення, — погасити податковий борг. Згідно з п. 299.12 ПКУ, погашають податковий борг після анулювання реєстрації платника ЄП у порядку, встановленому гл. 9 розділу II ПКУ.

Податковий борг наразі буде складатися не лише зі суми несплаченого ЄП, а й зі сум штрафу та пені, адже за порушення законів з питань оподаткування застосовується, зокрема, фінансова відповідальність (п. 111.1 ПКУ). Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ПКУ). Перед погашенням податкового боргу з сум ЄП варто звернутися до ДПІ та звіритися щодо нарахованих штрафів та пені на дату запланованого погашення.

Штраф і пеня

Штраф

Як уже зазначалося, у разі несплати (несвоєчасної сплати) авансових внесків з єдиного податку на підставі п. 122.1 ПКУ до платника застосовано штраф у сумі 50% ставки єдиного податку для кожного з послідовних періодів, в яких виникла така несплата (несвоєчасна сплата).

Пеня

Після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (пп. 129.1.1 ПКУ). Пеня, визначена пп. 129.1.1 ПКУ, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, яка діє на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ПКУ).

Звітність

Для платників ЄП 2-ї групи податковим періодом є календарний рік (п. 294.1 ПКУ), тож звітність щодо своєї діяльності такі платники подають у строк, установлений для річного податкового періоду (п. 296.2 ПКУ).

Якщо платник ЄП 1-ї та 2-ї груп самостійно прийняв рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників ЄП відповідно 2-ї або 3-ї групи (пп. 296.5.1 ПКУ), а також у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ПКУ, платник ЄП звітує у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. До речі, подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, установлений для річного податкового (звітного) періоду.

Але ми маємо не самостійне рішення, а анулювання за рішенням контролерів. Спеціальної норми для анулювання спрощеної системи в частині подання звітності не передбачено. На нашу думку, особа, яка в останній день одного кварталу фактично позбавляється спрощеної системи, а з другого переходить на загальну систему, вважається такою, що відмовляється від спрощеної системи. Отже, доречніше буде подати квартальну звітність.

Повернення на спрощену систему

Згідно з пп. 298.1.4 ПКУ, суб'єкт господарювання може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Але здійснити такий перехід на спрощену систему оподаткування платник може лише один раз протягом календарного року. На жаль, у разі анулювання реєстрації за приписами п. 299.10 ПКУ чекати доведеться довше. Адже право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування підприємець має лише після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом про анулювання свідоцтва платника ЄП (п. 299.11 ПКУ).

Отже, якщо анулювання спрощеної системи діє з 01.04.2016 р., то подати заяву ФОП зможе лише до 15 березня 2017 року — на перехід на спрощену систему з II кварталу 2017 року.

Приклад У квітні 2016 р. ФОП (група 2) отримує від контролерів акт камеральної перевірки своєчасності сплати (перерахування) єдиного податку та рішення за результатами камеральної перевірки про анулювання реєстрації як платника ЄП 2-ї групи. Із зазначеного акта і рішення ФОП дізнається про несвоєчасну сплату з його боку авансового внеску з єдиного податку за період серпень 2015 р. ФОП оплату здійснив 6 серпня 2015 р., але платіж до бюджету не був зарахований через помилку, якої підприємець припустився, зазначаючи реквізити в платіжному документі (платіж узагалі не був зарахований на будь-який бюджетний рахунок).

Як наслідок — за п. 122.1 ПКУ до ФОП застосовано штраф у розмірі 50% ставки єдиного податку в сумі 1086,40 грн (див. таблицю). Як бачимо з таблиці, штраф нараховано не лише за серпень 2015 р., а й за весь період з серпня 2015 р. до березня 2016 р., адже наступна сплата підприємцем авансових внесків погашала заборгованість не поточного, а попереднього місяців і сплата таких авансових платежів виявилася несвоєчасною.

Таблиця

Розрахунок штрафу 50% ставки єдиного податку за п. 122.1 ПКУ

Крім штрафу, на суму податкового боргу нараховується ще й пеня. Розмір облікової ставки НБУ на той період був установлений на високому рівні (залежно від конкретної дати: 22,0%, 27,0% та 30% річних). Отже, платник ЄП повинен сплатити безпосередньо платіж з ЄП, що не був зарахований до бюджету, штраф та пеню.

Але, мабуть, найнеприємнішим для нашого підприємця є не фінансові санкції, а саме рішення про анулювання його як платника ЄП. Для ФОП підприємницька діяльність може бути єдиним способом заробітку. Яким чином наразі він повинен компенсувати витрати, спричинені штрафними санкціями? Та й взагалі отримувати дохід протягом наступних 12 місяців? Чи не завелика ціна за помилку в цифрі бюджетного рахунку? Сподіваємося, наш аналіз наслідків несвоєчасного контролю розрахунків із бюджетом буде сигналом для підприємців, — щоб запобігти таким неприємним випадкам, вони мусять звіряти розрахунки з бюджетом хоча б раз на квартал. Крім того, зважаючи на вищезгадані судові рішення, ФОП може оскаржити рішення податківців у судовому порядку, якщо платіж не був зарахований до відповідного бюджетного рахунку суто з вини банку або в його діях як платника податків не було ознак бездіяльності при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання.