Аргументи прихильників зводяться до того, що треба перерозподілити багатства всередині держави. Адже різниця між найбагатшими і найбіднішими зростає, сама держава бідніє і давно живе в борг, при цьому багаті стають все багатшими, говорять прихильники.
Противники нагадують, що такий податок у Німеччині до 1997 року вже існував, але Федеральний конституційний суд Німеччини визнав його таким, що суперечить Основному закону ФРН. Оподаткування для всіх громадян має бути розмірним, постановив суд. До того ж, кажуть противники, він фактично дублює інші податки на майно, такі як податок на нерухомість і податок на спадщину. Одна з очевидних проблем полягає і в тому, що складно правильно оцінити вартість того чи іншого майна на поточний момент.
Якщо прихильники податку на багатих візьмуть гору, чи принесе щось його повернення держбюджету? Відносно мало, вважає Мартін Ленц (Martin Lenz), податковий радник і керівник податкового відділу аудиторської компанії KPMG Deutschland. Занадто високі витрати на те, щоб збирати такі податки, вважає він. Та є і маса інших проблем: як запровадити цей податок і не підштовхнути заможних німців покинути країну, що вже масово роблять багаті французи, які злякалися 75-відсоткової податкової ставки.
Франція – лідер в оподаткуванні багатіїв
Згідно зі статистикою аудиторів з KPMG, а також Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в цілому податки на майно приносять до бюджетів європейських держав в середньому від 0,07 до 5 відсотків фіскальних зборів. У Німеччині податки на нерухомість і на спадщину приносять щорічно близько 16,5 мільярда євро. “Це приблизно 2,8 відсотка всіх зібраних податків”, – підрахував Мартін Ленц. У порівнянні з іншими європейськими країнами – середня ставка.
Абсолютним лідером у справі оподаткування заможних громадян, згідно з дослідженням KPMG, є Франція. Податок на приватне майно там існує з 1982 року. “Доходи держави від податку на майно становлять у Франції 8,6 відсотка від усіх податкових надходжень. Правда, акціонерні компанії не платять податок на майно”, – зауважив Ленц.
Європейці використовують різні моделі
Дискусія про податок на багатих ведеться не тільки в Німеччині. Але тут потрібно врахувати, що питання оподаткування найбільш заможних громадян історично вирішувалося в європейських країнах по-різному. У Бельгії і Великобританії, наприклад, податку на багатих ніколи не існувало, хоча британці завжди платили порівняно високі податки на землю. Втім, в політичних колах зараз обговорюється можливість введення так званого “податку на вілли”, тобто, підвищеного оподаткування дорогих приватних будинків.
В Італії спеціальний податок на майно для найбільш багатих громадян теж вводити не збираються. Занадто витратний і малоперспективний крок, вважають там. У багатьох країнах, наприклад, в Австрії та Нідерландах, такий податок був скасований в останні два десятиліття. Поки окрім Франції тільки Швейцарія стягує спеціальні податки з багатих.
Американський варіант
У США, за даними KPMG, податок “property tax” приносить в бюджет до 12 відсотків від суми всіх фіскальних зборів. “Завдяки цьому податку в Штатах оплачується робота практично всіх комунальних служб, включаючи поліцію, пожежників та школи”, – говорить Мартін Ленц.
Примітно, що стягнення податків на майно обходиться державі, як правило, набагато дорожче, ніж стягнення будь-яких інших податків. Адміністративні витрати в тих же США на стягнення податку на спадщину та податку з подарованого майна практично дорівнюють тій сумі, яку в результаті зборів вдається отримати.
Моніка Ломюллер, Михайло Бушуєв
