Одним із безумовно пріоритетних питань, які постійно перебувають у зоні уваги ФРУ, є питання балансу між збереженням економічного потенціалу України та забезпеченням її обороноздатності. Це вкрай непросте завдання, де кожне рішення безпосередньо має практичний вплив на життя нашої країни.
На сьогодні неможливо виокремити жодний регіон, де був би відсутній взаємозв’язок між економічною діяльністю підприємств та мобілізацією населення, проте на особливу увагу заслуговують так звані «прифронтові території».
По суті, «прифронтові території» – це території, які виконують своєрідну роль буферу між зоною бойових дій та умовно мирним життям, що розташовані у безпосередній близькості до лінії фронту. Через своє розташування ці території є мішенню для постійних обстрілів ворогом, при цьому через ті самі причини вони є просто беззахисними. Саме тому населення з населених пунктів, розташованих у таких зонах, щодня невпинно скорочується .
Водночас у цих зонах розташовані десятки українських підприємств, які об’єктивно не можуть бути релоковані у будь-яке інше місце України через свої глобальні розміри та фізично непорушне устаткування і обладнання. І ці підприємства далі працюють та сплачують податки до бюджетів усіх рівнів України, забезпечуючи тисячі робочих місць та підтримуючи не лише працівників та членів їхніх сімей, а й забезпечуючи регіони присутності соціально-економічною стабільністю, а Сили оборони України необхідною підтримкою та допомогою.
Зважаючи на необхідність збереження робітників на підприємствах, компанії вживають усіх можливих зусиль для збереження працівників на їхніх робочих місцях як у безпековому плані (додатково до звичайних стаціонарних зон укриття прямо в цехах підприємств встановлюються мобільні бетонні комплекси-укриття), так і шляхом збільшення рівня їхнього фінансового забезпечення, а також вживають заходів з підтримки населених пунктів, у тому числі допомагають з відновленням пошкодженої інфраструктури.
При цьому заміщення чоловіків жінками у значній кількості компаній є вкрай ускладнено через специфіку роботи, наприклад, гірничо-металургійного комплексу та машинобудівної галузі.
Діяльність підприємств у прифронтових регіонах з кожним днем наближається до критичної межі, коли компанії будуть змушені припинити свою роботу через фактичний брак кадрів. А це – без перебільшення мільярдні надходження до бюджетів України.
Вважаємо, що одним із принципових важелів, які допоможуть зберегти велике промислове виробництво, розташоване у прифронтових зонах, а отже, і загалом зберегти внесок цього виробництва в національну економіку України, є розширення переліку підприємств, до яких не застосовуються обмеження щодо кількості військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню підприємствами, що розташовані у прифронтових територіях, визнані територіями, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Закликали Мінекономіки ініціювати перегляд відповідних положень Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2024 №650 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану». Надали запропоновану редакцію змін.
Зі свого боку, готові до участі в узгоджувальних консультаціях та експертному обговоренні з метою якнайшвидшого внесення відповідних змін до згаданої постанови.
