Закон про забезпечення функціонування української мови як державної (далі – Закон) почне діяти з 16 липня 2019 року, але є запровадження його положень розтягнуто на 5 років.
Тому далі ми аналізуватимемо цей Закон за хронологією набрання чинності його нормами.
Що запрацює з 16 липня 2019 року
З 16 липня 2019 року наберуть чинності наступні норми Закону:
- Трудові договори укладаються державною мовою (ч. 2 ст. 20). Працівника не можна змушувати використовувати під час роботи не державну мову, окрім випадків, коли клієнти – іноземці (ст. 20).
- Комп’ютерна програма (далі – КП). Це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму (ст. 2 Закону про розповсюдження примірників комп’ютерних програм).
КП, що реалізується в Україні повинна мати інтерфейс державною мовою та/або офіційною мовою Європейського Союзу. Сполучник «та/або» треба розуміти так, що КП на офіційній мові Європейського Союзу, що не має інтерфейсу державною мовою – не є порушенням Закону. Отже, з 16 липня 2019 року КП, що продається в Україні, повинна відповідати цим вимогам (ст. 27). - Мобільні додатки засобів масової інформації та бізнесу, який реалізує товари і послуги в України, повинні мати україномовну версію інтерфейсу.
- Інформація для загального ознайомлення (ст. 28). Публічно розміщена інформація (текстова, візуальна і звукова), що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги подається державною мовою.
Це можуть бути вивіски, покажчики, повідомлення, написи, різні оголошення, що містять пропозицію укласти договір тощо. Дозволяється дублювати таку інформацію іншими мовами. На розміщення інформації в Інтернеті ця норма не діє. - Охорона здоров’я (ст. 33). Мовою у сфері охорони здоров’я, медичної допомоги та медичного обслуговування є державна мова. На прохання пацієнта, його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.
- Пошта (ст. 35). Адреси відправника та одержувача поштових відправлень і повідомлень, що пересилаються в межах України, виконуються державною мовою.
- Торговельні марки. Знаки для товарів та послуг використовуються у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона (ст. 42).
Що запрацює у 2020 році?
З 16 січня 2020 року наберуть чинності наступні норми Закону:
- Реклама (ст. 32). Повністю та всюди – державна мова. Виключення – друковані ЗМІ, що видаються однією з офіційних мов Європейського Союзу. Тут допускається розміщення реклами тією мовою, якою видається такий друкований засіб масової інформації.
З 16 липня 2020 року наберуть чинності наступні норми Закону:
- Заклади охорони здоров’я (ст. 33). Документи, що стосуються стану здоров’я пацієнтів, акти, що регулюють діяльність ЗОЗ, діловодство, документообіг, медична термінологія – державною мовою.
- Листування та звітність (ст. 37). Юридичні особи повинні писати листи до державних органів, органів місцевого самоврядування та держпідприємств державною мовою. Статути, рішення та звітність юридичних осіб – державною мовою.
Що запрацює у 2021 році?
З 16 січня 2021 року наберуть чинності наступні норми Закону:
- Обслуговування споживачів державною мовою (ст. 30). Всі юридичні особи та ФОПи повинні обслуговувати споживачів та надавати інформацію про товари (послуги) українською мовою, у тому числі через Інтернет. Можна дублювати іншими мовами. На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.
З 16 липня 2021 року наберуть чинності наступні норми Закону:
- Фільми онлайн. Згідно з абз. 8 ч. 6 ст. 23 Закону, кіно-сайти повинні забезпечити завантаження української аудіодоріжки до фільму за замовчуванням, якщо у них така аудіодоріжка є. Якщо немає – то не повинні. При цьому це стосується не тільки українських сайтів, але всіх кіно-сайтів, доступ до яких можливий з території України.
- Видовищні, розважальні та культурно-мистецькі заходи повинні проводитися державною мовою (ст. 23). В даному випадку необхідні додаткові пояснення.
По-перше, під це правило не підпадає відтворення пісень, фонограм.
По-друге, в Законі відсутні визначення цих трьох термінів. Це може призвести до правових колізій. В законодавстві вдалося знайти пару згадувань про видовищні заходи. Так, всі гастрольні заходи (як-от фестивалі, концерти, вистави, лекційно-концертні, розважальні програми, виступи пересувних циркових колективів тощо) – це видовищні заходи (ЗУ про гастрольні заходи).
Крім того, в ЗУ про захист суспільної моралі вказано: видовищний захід сексуального характеру – публічний показ у будь-якій формі продукції сексуального характеру і (або) сценічні дії, метою яких є втілення сексуальних дій. Тобто, як мінімум в цих двох галузях заходи повинні проводитися державною мовою. Проте не все так однозначно.
По-третє, Закон дозволяє використовувати інші мови під час проведення таких заходів, якщо це виправдано художнім задумом. Тут не зрозуміло, чи Закон дозволяє проводити весь захід іншою мовою, чи лише окрему частину такого захисту. Так само, не зрозуміло, хто буде оцінювати, чи виправдано використання іншої мови. - Театральні вистави державною мовою, але лише в державних та комунальних театрах (ст. 23). Дозволяється використовувати іншу мову, якщо є переклад державною будь-яким способом.
- Туризм та екскурсії проводяться державною мовою, якщо тільки клієнти – не іноземці (ст. 23).
- Книги. Видавець, внесений до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (далі – Реєстр), зобов’язаний видавати державною мовою не менше 50 відсотків усіх виданих ним упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань (ст. 26). Прошу вибачення за довгу цитату, але це виправдано наступними причинами.
По-перше, Чому мова йде лише про тих видавців, які внесені до Реєстру? Згідно зі ст. 12 ЗУ про видавничу справу, суб’єкти господарювання провадять діяльність у видавничій справі після внесення їх до Державного реєстру.
По-друге, насправді, правильно: Державний реєстр видавців, виготовлювачів, а не виготівників. Тобто, реєстру виготівників наразі не існує. Мабуть, автори Закону орієнтувалися на постанову Кабміну від 1998 року №154, яка втратила чинність 17 березня 2017 року. Там дійсно мова йшла саме про виготівників. Але, наразі, замість цього нормативного акту діє Порядок ведення Державного реєстру видавців, виготовлювачів…, затверджений Кабміном 10 березня 2017 року під №135.
По суті, фактично, це технічна помилка. Але, юридично, можуть бути прецеденти на кшталт того, що видавець буде стверджувати, що на нього не розповсюджується ст. 26 Закону, оскільки він не внесений до Державного реєстру видавців, виготівників…
По-третє, Чому «…не менше 50 відсотків усіх виданих ним упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань...», а не просто книжкових видань? Знову ж таки, чисто юридично, цю норму можна трактувати так, що назва книги повинна бути українською мовою, але така вимога не поширюється на зміст книжкового видання. Напевно, автори Закону не це мали на увазі.
По-четверте, термін «книжкове видання» – це широке поняття, Відповідно до ст. 1 ЗУ про державну підтримку книговидавничої справи в Україні, книжкове видання може бути текстовим, образотворчим, нотним, картографічним.
По-п’яте, ст. 26 Закону також встановлює вимогу до книгарень. В них мінімум 50% книжкових видань повинні бути державною мовою. Проте, ця вимога не стосується книгарень, які розповсюджують книжкові видання виключно офіційними мовами Європейського Союзу. Таких мов наразі 24, зокрема англійська.
Що запрацює у 2022 році?
З 16 січня 2022 року наберуть чинності наступні норми Закону:
- Загальнодержавні та регіональні друковані ЗМІ видаються державною мовою (ст. 25). Дозволено теж саме в такій самій кількості паралельно видавати іноземною мовою. Тобто, тираж в 100 російськомовних примірників газети повинен супроводжуватися сотнею газет українською мовою.
Але є виключення для офіційних мов Європейського Союзу. Друковані ЗМІ, що видаються винятково на таких мовах, можуть не дублюватися державною мовою. - Комп’ютерна програма, встановлена на товар, що реалізується в Україні, повинна мати інтерфейс державною мовою (ст. 27). Обсяг та зміст такого інтерфейсу державною мовою не може бути меншим ніж іншомовної версії. Тобто, якщо продається комп’ютер зі встановленою операційною системою та програмами, то інтерфейс такого комп’ютера повинен бути українською мовою. Паралельно можуть існувати іншомовні версії.
Порушення цієї норми буде означати, що реалізован товар неналежної якості, у розумінні ЗУ про захист прав споживачів. Відповідно до ст. 8 цього закону, у такому разі споживач має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Спірним залишається питання, чи можна такий недолік вважати істотним, тобто таким, що робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення? Адже, якщо людина володіє лише державною мовою, використання нею товару з іншомовним інтерфейсом стає неможливим. Наслідки істотного недоліку: особа може розірвати договір та вимагати повернення коштів або вимагати заміну товару.
Нагадаю, що продавати комп’ютерну програму (а не комп’ютер зі встановленою програмою) можна як державною мовою, так і офіційною мовою Європейського Союзу (ст. 27). - Веб-сайти та веб-сторінки в соціальних мережах. Зареєстровані в Україні ЗМІ та бізнес, який реалізує товари і послуги в Україні, повинні вести свої сайти та соцмережі державною мовою (ст. 27). Паралельно можуть існувати іншомовні версії, проте за замовчування повинна завантажуватися саме україномовна версія.
Але є виключення для офіційних мов Європейського Союзу. Інформація, розміщена на сайтах та в соцмережах засобів масової інформації винятково такими мовами, може не дублюватися державною мовою.
Що запрацює у 2024 році?
З 16 липня 2024 року наберуть чинності наступні норми Закону:
- Місцеві друковані ЗМІ видаються державною мовою (ст. 25). Дозволено теж саме паралельно видавати іноземними мовами. Але є виключення для англійської мови та офіційних мов Європейського Союзу. Друковані ЗМІ на таких мовах не повинні дублюватися українською.
Що буде за порушення цього Закону?
Контроль за дотриманням норм Закону про мову здійснюватиме Уповноважений із захисту державної мови (ст. 49). Закон зобов’язує Кабмін призначити Уповноваженого до 16 жовтня 2019 року включно.
Уповноважений здійснює контроль або за скаргою фізичної особи, або за власною ініціативою (ст. 56). Уповноважений почне розглядати скарги осіб та здійснювати контроль лише через 6 місяців після його призначення. Тобто, як мінімум з січня 2020, як максимум з квітня 2020.
Відповідальність за порушення Закону про мову прописана одночасно в двох законах.
По-перше, це наш Закон (ст. 57), де передбачена відповідальність суб’єктів господарювання за обслуговування споживачів не державною мовою, тобто за порушення ст. 30 Закону. За таке Уповноважений може оголосити попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів з дня складання акта. А якщо це повторне порушення протягом року – накласти штраф у розмірі від 5 100 до 6 800 грн.
Однак, ст. 57 Закону набере чинності лише через 6 місяців після призначення Уповноваженого. З цього можна було б зробити логічний висновок, що саме через 6 місяців після свого призначення, Уповноважений зможе оголошувати попередження, вимогу та штрафувати.
Проте є одна проблема. Стаття 30 Закону, за порушення якої Уповноважений міг би все це робити, набере чинності лише з 16 січня 2021. Тобто, до цього моменту ніяких порушень ст. 30 Закону в принципі не може бути. А разом з ними не може бути і штрафів.
По-друге, це Кодекс України про адміністративні правопорушення, до якого Закон вносить 2 нові статті: ст. 188-52 (Порушення закону щодо функціонування і застосування української мови як державної) та ст. 188-53 (Невиконання законних вимог Уповноваженого).
Проте, ці статті почнуть діяти не раніше 16 липня 2022 року.
При цьому КУАП встановлює наступні санкції.
За порушення у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, книговидання, інтерфейсу комп’ютерних програм, реклами, пошти, телекомунікацій та інше – штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 грн.
За порушення щодо мови друкованих ЗМІ – штраф у розмірі від 6 800 до 8 500 грн.
При цьому, за перше правопорушення – передбачено попередження, замість штрафу. А за повторне порушення протягом року – штраф від 8 500 до 11 900 грн.
Отже, відповідальність за обслуговування споживачів не державною мовою почне діяти з 16 січня 2021 року, а за інші порушення Закону – з 16 липня 2022 року.