Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінфін у листі від 26.05.2015 р. №31-05130-03-3/17068 надав роз'яснення щодо реформи міжбюджетних відносин.
Так, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. При цьому, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.
На думку Мінфіну, у кожному податковому (звітному) періоді розмір орендної плати залежить від тієї нормативної грошової оцінки, яка є чинною у такому періоді, оскільки у договорі доцільно визначати розмір відсотка, який застосовується до нормативної грошової оцінки.
Також зазначено, що виникнення права власності чи користування земельною ділянкою пов'язане із державною реєстрацією відповідного правового акта, на підставі якого таке право надане. За відсутності державної реєстрації земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності або є орендованою для особи, яка фактично її використовує.
При цьому з 01.01.2015 р. передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється на рівні не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки, тобто на рівні розміру орендної плати.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку - за землі, які перебувають у власності або постійному користуванні, та у вигляді орендної плати за землі державної та комунальної власності.
Мінімальний граничний розмір орендної плати за землю державної і комунальної власності встановлено на рівні 3 % нормативної грошової оцінки для всіх категорій земель з метою створення рівних умов оподаткування.
