Які безготівкові платежі потрібно реєструвати через РРО?

Що таке еквайринг і як він працює

Держатель платіжної картки може оплатити нею товари в магазинах або в інтернеті. При цьому територія, на якій можна використати платіжну картку, державними кордонами не обмежена: карткою українського банку можна розрахуватися в інших країнах, і навпаки, – в Україні продавці можуть приймати картки, емітовані банками інших країн. Головне, щоб така картка належала до міжнародної платіжної системи, яка працює і в Україні, і в цій іншій країні. Зокрема, в Україні найбільш поширені картки систем VISA та Mastercard.

Часто (і помилково) вважають, що через платіжні системи проходить переказ коштів, але це не так. З юридичної точки зору в більшості випадків відбувається переведення боргу: кошти, які платіжна система винна одному із клієнтів, вона стає винна іншому клієнту. Коли перший клієнт передає платіжній системі свої кошти, то фіксується сума такої передачі. Своїм розпорядженням клієнт може вказати, що платіжна система тепер винна не йому, а другому клієнту. При зверненні другого клієнта до платіжної системи він має можливість отримати грошовий еквівалент такого боргу. 

Цей процес відповідає визначенню клірингу. Кліринг – це механізм, що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов’язань (п. 25 ст. 1 Закону про платіжні послуги). Простіше кажучи, кліринг — це процедура проведення безготівкових розрахунків між країнами, компаніями, банківськими установами за товари, послуги тощо. За такими зустрічними операціями не проводяться прямі платежі, а здійснюється взаємозалік вимог та зобов'язань учасників платіжної системи. Саме цей взаємозалік у міжнародній платіжній системі дає можливість покупцям розраховуватися картками за межами своєї країни, а продавцям – приймати картки вітчизняних та іноземних банків. 

Кліринг дає можливість прискорення та спрощення розрахунків, тому при прийманні карток продавець миттєво отримує відповідь від платіжної системи, що на рахунку покупця є необхідна сума і що транзакцію цих коштів на користь продавця схвалено. Тобто платіжна система під час використання картки покупцем «пообіцяла» продавцю, що він обов’язково отримає цю суму, але трохи згодом. За цією ж схемою проводяться фінансові транзакції за допомогою банкоматів, платіжних кіосків, POS-терміналів, платіжних застосунків в інтернеті тощо.

Для того щоб почати приймати карткові платежі від покупців, продавець обов’язково повинен звернутися до банка-еквайра, який є учасником платіжної системи, і укласти з ним договір еквайрингу. За цим договором банк-еквайр буде взаємодіяти з платіжною системою, яка надсилатиме запити до банків-емітентів карток покупців про списання коштів на користь продавця. Також він братиме участь у клірингових розрахунках всередині платіжної системи та перераховуватиме продавцю суми проведених оплат. Без такого договору з банком-еквайром продавець не зможе приймати від покупців платіжні картки.

Нижче на малюнку показана схема роботи платіжної системи, коли через неї проходить оплата платіжною карткою покупця.

Схема роботи платіжної системи при застосуванні платіжних карток

1. Покупець прикладає картку до POS-термінала в офлайн-магазині або власноручно вносить її номер, строк дії та CVV на платіжній сторінці інтернет-магазину продавця. POS-термінал сам зчитає ці дані з картки.
2. Інформація про картку та суму платежу через платіжний шлюз у зашифрованому вигляді надсилається до банку-еквайра, з яким у торговця укладений договір еквайрингу. Інформація про картку включає в себе найменування платіжної системи, до якої вона належить та відомості про банка-емітента цієї картки.
3. Банк-еквайр надсилає ці дані до процесингового центру платіжної системи, до якої належить картка покупця (Mastercard, Visa, ПРОСТІР або іншої).
4. Платіжна система запитує у банка-емітента, який випустив картку покупця, дозвіл на списання коштів в сумі платежу.
5. Банк-емітент отримує інформацію про картку і звертається до рахунку, до якого вона емітована. Якщо рахунок не заблокований і коштів там достатньо, емітент підтверджує операцію для еквайра.
6. Вся ця інформація знову потрапляє до платіжної системи і включається у загальний масив клірингових операцій всередині системи. Кожна окрема транзакція напряму не виконується. На цьому етапі відбувається взаємне переведення боргів учасників платіжної системи. 
7. У платіжній системі зараховуються взаємні вимоги та зобов’язання учасників платіжної системи за певний період, в тому числі і банка-еквайра.
8. Банк-еквайр зараховує на рахунок продавця кошти, які були сплачені покупцями за певний період на користь продавця (як правило, це доба, хоча можливі і більш короткі періоди).

І все це відбувається протягом тих декількох секунд, доки триває розрахунок карткою покупця через POS-термінал або на сайті продавця. Це дуже спрощена схема роботи платіжної системи та еквайрингу платіжних карток, але для наших цілей цього достатньо. Як бачимо, при розрахунку платіжними картками не відбувається прямого переказу коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, а між ними з’являється якась «чорна скринька», у якій відбувається щось інше. За результатами роботи цієї «чорної скриньки» банк-еквайр зараховує на рахунок продавця суму коштів, яка відповідає загальній сумі боргу всіх банків-емітентів карток покупців, які зробили оплати цьому продавцю за певний період.

З точки зору покупця картковий платіж виглядає так:

Для покупця картковий платіж – це списання коштів з рахунку, у якому не визначений отримувач. У виписці з рахунку покупця, як правило, відображається неповна інформація щодо особи продавця, з яким він розраховувався карткою. Зокрема, там ніколи не будуть зазначені його код і найменування, у кращому разі там можна побачити назву магазину, і не буде призначення платежу, з якого можна дізнатися деталі платежу. Причина цього в тому, що не сам покупець здійснив цей платіж на конкретний рахунок, а платіжна система надала команду банку-емітенту вкинути ці кошти до своєї «чорної скриньки».

Таким чином, у покупця не залишається жодного документа про оплату, в якому була б інформація про те, який товар він придбав, коли й у кого. Тому у разі приймання продавцем платіжних карток – як офлайн через POS-термінал, так і онлайн за допомогою платіжних провайдерів, продавець повинен видати покупцеві чек РРО.

Саме це і мається на увазі у визначенні розрахункової операції у ст. 2 Закону про РРО: розрахункова операція – це, зокрема:

• приймання від покупця платіжних карток за місцем реалізації товарів (під це підпадає використання POS-термінала в офлайновому магазині);
• у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару банком покупця (а тут, мабуть, малося на увазі застосування картки для оплат в інтернеті та запуск тієї схеми з восьми пунктів, яку ми описали вище). 

Мусимо визнати, що це визначення безготівкової розрахункової операції, м’яко кажучи, є дещо застарілим і не дає чіткого уявлення про те, які ж безготівкові платежі вважати розрахунковими операціями. Воно було сформульоване у теперішньому вигляді ще у 2000 році, коли операції з картками не були такими поширеними і різноманітними, якими вони є тепер. Тому зараз існує багато суперечливих думок щодо цього, в тому числі у контролерів, які навпаки повинні мати чітке уявлення про те, які операції належать до розрахункових, щоб не вводити в оману платників податків.

Чому інші види безготівкових розрахунків не реєструються через РРО?

Відповідь на це запитання проста – тому що в цих розрахунках не застосовуються платіжні картки, відповідно платіжна система не бере участі у цих операціях, і тому вони не є розрахунковими операціями. Крім того, безготівкові розрахунки без застосування карток на користь українських продавців на території України можуть бути виконані тільки у гривнях – на відміну від розрахунків картками, коли покупець-іноземець може розрахуватися своєю іноземною карткою в українському магазині завдяки міжнародній платіжній системі. Розглянемо деякі види безготівкових розрахунків з точки зору необхідності їх реєструвати через РРО.

Прямий переказ коштів з рахунку покупця на рахунок продавця за платіжними реквізитами: номер рахунку продавця у форматі IBAN, код і найменування продавця. При цьому платник самостійно створює платіжну інструкцію, у якій він повинен вказати призначення платежу – пояснення, за що він платить і на підставі якого документа. У цій операції беруть участь два банки – банк покупця та банк продавця, в яких відкрито рахунки сторін. Якщо обидва рахунки в одному банку, то й банк, звісно, буде один. І жодних «чорних скриньок» з переведенням боргів всередині них.

Оскільки відбувається саме переказ коштів (а не переведення взаємних боргів між учасниками певної організації), і такий переказ потребує певного часу (на відміну від виникнення боргу у платіжній системі, яке підтверджується протягом декількох секунд), то цей переказ не може бути проведений миттєво, як розрахунок карткою. Загалом правила створення та виконання платіжних інструкції прописані у главі 3 Закону про платіжні послуги та у розділі ІІ Інструкції від 29.07.2022 №163.

З тим, що переказ коштів з рахунку покупця на рахунок продавця не є розрахунковою операцією, завжди погоджувалися і податківці.

Прямий переказ коштів з рахунку покупця на рахунок продавця за номером картки продавця. Ця операція відрізняється від попередньої тільки тим, що продавець замість повних реквізитів свого рахунку (номер рахунку, свій код та найменування) дає покупцеві лише номер своєї картки, що емітована до цього рахунку. Відбувається таке: 

• покупець сам знаходить можливість здійснити платіж за номером картки – у своєму клієнт-банку, у платіжному терміналі тощо;
• покупець починає робити платіж і зазначає номер картки продавця;
• банк чи термінал розпізнає цю картку як таку, що емітована до рахунку суб’єкта господарювання, попереджає про це платника і робить переказ коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, до якого емітована картка.

При цьому платник також може вказати призначення платежу, у якому надати пояснення, за що він платить і на підставі якого документа. У цій операції також беруть участь два банки – банк покупця та банк продавця, в яких відкрито рахунки сторін. І так само платіж за номером картки продавця можна зробити тільки у гривнях і тільки в Україні. Тож ця операція нічим не відрізняється від попередньої, крім того, що банк отримувача ідентифікує рахунок отримувача за номером картки, яку він же й емітував. І все це без участі платіжної системи. Тому продавець і дає покупцеві тільки номер своєї картки, і не повідомляє йому строк її дії та CVV (CVV є конфіденційною інформацією, і його не можна нікому повідомляти). Еквайрингову операцію не можна провести без повного набору даних про картку, тож у цьому випадку картка виконує роль ідентифікатора рахунку і не застосовується для проведення платежу.

Податківці надають суперечливі консультації з приводу того, чи потрібен РРО для реєстрації таких оплат – мабуть, через те, що у визначенні розрахункової операції є слово «картка», і в цьому випадку продавець дає номер своєї картки, а вони не аналізують суть операції, яка відбувається. А ми знову дивимося визначення розрахункової операції у ст. 2 Закону про РРО:

• приймання від покупця платіжних карток за місцем реалізації товарів – продавець не приймає платіжних карток від покупця;
• у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару банком покупця – тут картка застосовується для ідентифікації рахунку отримувача, а не для списання чи зарахування коштів. Платіжна інструкція, яку створює платник – це не розрахунковий документ, а розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (п. 54 ст. 1 Закону про платіжні послуги).

Тож оплата за допомогою номера картки продавця – це такий самий безготівковий переказ коштів, тільки реквізити продавця знаходить банк-емітент його картки, порівнюючи її номер з рахунком свого клієнта.

Оплата через касу банку, ПТКС, небанківського надавача платіжних послуг

Коли у покупця немає можливості провести із власного рахунку безготівковий платіж продавцю, покупець може знайти інший спосіб заплатити продавцю: оплатити рахунок через касу банку чи небанківського надавача платіжних послуг, зробити платіж через ПТКС тощо. Ця операція принципово не відрізняється від попередніх двох, але в розпорядженні платника вже не рахунок з безготівковими коштами, а готівка та установа, що приймає цю готівку і зараховує її на рахунок отримувача. При цьому установа, що прийняла кошти для зарахування їх на рахунок продавця, може зараховувати такі кошти на рахунок продавця з використанням спеціальних рахунків, номери яких починаються з:

• 2650 – кошти на вимогу небанківських фінансових установ;
• 2654 – кошти на вимогу небанківських фінансових установ, що прийняті для подальшого переказу;
• 2902 – кредиторська заборгованість за прийняті платежі (рахунок для обліку коштів, сплачених через касу банка);
• 2909 – інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку (рахунок для обліку коштів, що надходять від інших банків, сплачених через касу таких інших банків);
• 2920 – транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат (рахунок для обліку оплат, що надходять з банківських терміналів/банкоматів);
• і навіть 2924 – транзитний рахунок за операціями з платіжними картками.

Але для продавця – отримувача коштів ці номери не мають жодного значення, тому що розрахункова операція в жодному разіі не виникає. Продавець не укладає договір еквайрингу з банком-еквайром, платник не застосовує свою платіжну картку, банки-еквайри і платіжна система до цих розрахунків не долучаються.

Щодо приймання платежів через ПТКС податківці пишуть, що комерційні агенти банків та небанківські фінансові установи, які здійснюють операції з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС, зобов’язані застосувати РРО. Це означає, що фіскальний чек за формою ФКЧ-3 (цю форму передбачено розділом VI Положення №13) повинен формувати та видавати платнику ПТКС, що належить комерційним агентам банків та небанківським фінансовим установам.

Відповіді на поставлені запитання

А тепер повернемося до запитань, які ми порушивали на початку попередньої статті і з’ясуємо, чи вдалося нам знайти на них відповідь – див. таблицю.

Таблиця 

Коли виникає розрахункова операція (РО) і обов’язок видати покупцеві чек РРО при безготівкових розрахунках

Безготівковий платіж підпадає під визначення розрахункової операції тільки тоді, коли він здійснюється з використанням еквайрингової технології та за участі платіжної системи. Це єдиний і головний критерій безготівкової розрахункової операції, який працює в усіх випадках без винятків. Розрахункова операція може бути проведена з використанням будь-якої платіжної картки, емітованої будь-яким банком світу, який є учасником платіжної системи, логотип якої нанесений на картку. При розрахунковій операції можливість списання коштів з рахунку платника підтверджується майже миттєво – завдяки платіжній системі, і розрахунок між покупцем і продавцем може бути проведений невідкладно. Своєю чергою, продавець може отримувати еквайрингові платежі тільки після укладення договору еквайрингу з банком-еквайром, тож без відома самого продавця у нього не може виникнути розрахункова операція.

Всі інші способи безготівкової оплати в Україні, якими можуть скористатися покупці – з відома або без відома продавця, не є розрахунковими операціями, оскільки вони проводяться як перекази коштів між банками України та без участі платіжних систем. На схемах безготівкових платежів, що наведені вище, ми бачимо тільки два банки – банк покупця та банк продавця, і між ними немає посередника – платіжної системи. Саме через відсутність платіжної системи такі платежі можна проводити лише з гривневою готівкою та з гривневих рахунків українських банків, і вони потребують певного часу на виконання міжбанківського переказу.

У своїх численних роз’ясненнях щодо застосування РРО податківці часто наводять суперечливі, а іноді навіть неправильні висновки щодо того, чи реєструвати той чи інший безготівковий платіж через РРО. Навіть у самому Законі про РРО є логічна помилка: у п. 14 ст. 9 Закону про РРО прописано звільнення від застосування РРО «при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів». По-перше, визначень цих двох понять немає в законодавстві України, а по-друге, тут включено і розрахункові (еквайрингові) операції, і нерозрахункові (банківські перекази), тому що всі вони здійснюються за допомогою «банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів». Податківці і самі визнають, що законом ці поняття не визначені, і тому ще більше заплутуються у роз’ясненнях, які нічого не роз’яснюють. 

Зрештою, і саме визначення розрахункової операції, яке не змінюється вже 23 роки, конче потребує оновлення відповідно до реалій сучасного життя, інакше ми так і будемо нескінченно ходити по цьому замкненому колу.

Метою цієї статті було показати саму природу різних способів безготівкових платежів і визначити, які з них відповідають визначенню розрахункової операції, а які – ні. Сподіваємося, що нам це вдалося.

***

Читайте також: Хто і коли повинен видавати покупцеві фіскальний касовий чек?