Яке у нас нині нормативне регулювання роботи АСООП?
Підприємство, яке надає послуги громадського транспорту, має право застосовувати АСООП (автоматизовану систему обліку оплати проїзду), яка передбачає виключно безготівкову оплату за послуги перевезення пасажирів у салонах транспортних засобів.
АСООП – це програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення обліку даних транспортних послуг за допомогою електронного квитка. Контроль і оплата квитків здійснюються за допомогою валідаторів – електронних пристроїв, що забезпечують реєстрацію поїздки пасажира та списання оплати за проїзд. Валідатор може бути додатково обладнаний комбінованим зчитувачем безконтактних смарт-карток та приймати платежі міжнародних стандартів для операцій з банківськими картками.
Поняття АСООП було запроваджене Законом від 17.01.2017 №1812-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті», який набрав чинності з 07.05.2017. Проте відтоді зміни до Закону про РРО в частині реєстрації через РРО продажів електронних квитків через АСООП так і не були внесені.
Тож електронній квиток чи фіскальний чек: що треба видати пасажиру?
У лютому 2020 року до ВРУ було внесено законопроєкт від 21.02.2020 №3113, яким пропонувалося додати електронні квитки на транспорті до п. 4 ст. 9 Закону про РРО, яка дозволяє не застосовувати РРО у певних випадках. Станом на тепер цей законопроєкт так і не прийнято.
Зокрема, пропонувалося викласти п. 4 ст. 9 Закону про РРО у такій редакції: «при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів, а також на автомобільному та електричному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків із нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю або шляхом реєстрації електронного квитка в автоматизованій системі обліку оплати проїзду і здійснення безготівкового розрахунку через таку систему з використанням електронних платіжних засобів». ДПС цей законопроєкт не підтримала – її думку див. тут. Аргументи були такі:
- запропоновані зміни не передбачають видачу пасажиру розрахункового документа одразу ж після оплати проїзду. Зокрема, на практиці існуючі АСООП не видають електронних документів тим пасажирам, які оплатили проїзд платіжними картками через валідатор у салоні транспортного засобу. Іншими словами, такий пасажир не отримує жодного документа (електронного чи паперового) про те, що він щойно оплатив проїзд. Ті пасажири, які оплатили проїзд транспортними картками, отримують інформацію про використані поїздки за такою карткою – номер маршруту, час поїздки та її вартість. Ті пасажири, що скористалися платіжними картками, такої інформації не отримують;
- у Держреєстрі РРО немає РРО у вигляді АСООП, і ДПС станом на дату надання цієї думки не отримувала звернень щодо включення АСООП до Держреєстру РРО;
- у разі аварії транспортного засобу постраждалі пасажири не матимуть визначеного чинним законодавством документального підтвердження проїзду на транспортному засобі, необхідного для отримання відповідної допомоги та/або компенсації завданої шкоди здоров’ю та майну у разі обладнання АСООП транспортного засобу, що потрапив в аварію, а також захисту своїх інтересів у суді.
А що скаже ДПС?
Доки законодавці зволікають зі змінами до Закону про РРО, на практиці у транспортних підприємств виникають питання, як використовувати АСООП без порушення діючого законодавства, і вони звертаються до ДПС за наданням ІПК.
Одна з найсвіжіших консультацій – ІПК від 14.11.2023 №4094/ІПК/99-00-07-04-01-06.
Підприємство, що надавало запит, поставило десять запитань, з яких податківці відповіли тільки на чотири. Решту шість запитань вони відхилили під тим приводом, що у зверненні не наведено фактичних обставин, щодо яких його сформовано. Тобто відсутня деталізація правовідносин, в межах яких відповідні норми податкового законодавства підлягають застосуванню, а також не визначені конкретні норми, щодо застосування яких підприємство просить надати роз’яснення.
Надані відповіді на чотири запитання підприємства зводяться до такого:
- Відповідь на запитання 5: для реєстрації розрахункових операцій (у цьому випадку – продажу квитків через валідатори) СГ можуть обирати за власним вибором РРО, безкоштовне програмне рішення ДПС чи будь-який комерційний ПРРО, за умови, що функціонал такого ПРРО відповідатиме вимогам, встановленим Законом №265, та відповідним підзаконним нормативно-правовим актам. Тобто відповідальність за впровадження РРО/ПРРО в умовах АСООП податківці покладають виключно на суб’єкта господарювання – як знаєш, так і роби.
- Відповідь на запитання 6: на кожну господарську одиницю, де здійснюється продаж товарів/надання послуг та проводяться розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі, має бути зареєстровано щонайменше один ПРРО. Це означає, що ПРРО потрібно реєструвати на кожен транспортний засіб, який використовується для надання транспортних послуг. Зміна рухомого складу підприємства тягне за собою і відповідне скасування реєстрації ПРРО на тих засобах, що вибули, та реєстрацію нових ПРРО для нових транспортних засобів.
- Відповідь на запитання 8: тут податківці розповіли про особливості роботи ПРРО в режимі офлайн у випадку, якщо транспортний засіб перебуває у зоні, де відсутній доступ до інтернету. В умовах надання послуг з перевезення пасажирів ПРРО повинен працювати так: у разі втрати зв’язку з сервером ПРРО повинен перейти в режим офлайн і видавати чеки з використанням зарезервованих фіскальних номерів. У разі відновлення зв’язку ПРРО повинен автоматично перейти в режим онлайн. У розрахунку на місяць дозволяється працювати в режимі офлайн протягом 168 годин, у середньому на день це приблизно 5 з половиною годин. Оскільки без резерву фіскальних номерів працювати в офлайні не можна, СГ повинен дбати про наявність достатньої кількості зарезервованих фіскальних номерів.
- У відповідь на запитання 9, у якому запитувач сумнівається, що фіскальний сервер витримає навантаження при реєстрації кожного квитка, податківці запевняють, що потужностей фіскального сервера вистачить на чеки для всіх пасажирів за будь-якого пасажиропотоку.
Але одне запитання так і не було поставлене у запиті на цю ІПК: як на практиці у громадському транспорті видавати пасажирам розрахункові документи, що підтверджують безготівкову оплату проїзду із застосуванням валідатора?
Складно уявити, що пасажири в салоні вводитимуть свої е-мейл адреси або телефонні номери для отримання е-чеків. Загалом видавати електронні фіскальні документи у громадському транспорті проблематично, та й паперові документи теж. Недарма ж для громадського транспорту у п. 4 ст. 9 Закону про РРО було зроблено виняток – у разі продажу транспортних квитків РРО не застосовується. А сам паперовий квиток виконує функцію розрахункового документа, якщо на нього друкарським способом нанесено серію, номер, номінальну вартість. Як ми вже зазначали вище, податківців непокоїть саме цей факт невидачі розрахункового документа пасажиру при безготівковій оплаті проїзду, через що вони й не схвалювали законопроєкт №3113.
Загалом, зараз на практиці АСООП ще не фіскалізовані. Виходить, вони працюють із порушенням законодавства? Ми б не квапилися з таким висновком, адже є ще п. 14 ст. 9 Закону про РРО, який дозволяє не застосовувати РРО при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів. Щоб транспортні підприємства могли скористатися цією нормою, їм потрібно повністю відмовитися від приймання готівки на всіх транспортних засобах, що перевозять пасажирів. Проте це не означає, що зміни до Закону про РРО, які б врегулювали діяльність перевізників, що застосовують АСООП, не потрібні.
А що зі штрафами за безквитковий проїзд?
Сумлінні пасажири сплачують тільки за проїзд у громадському транспорті, а несумлінні платять за безквитковий проїзд штраф, передбачений ст. 135 КУпАП. У міському транспорті цей штраф накладається у двадцятикратному розмірі від вартості проїзду. У будь-якому разі сплата штрафів, передбачених законодавством, не є платою за товари/послуги і не відповідає ознакам розрахункової операції. Тож при сплаті штрафів РРО не потрібен.
Організація процесу сплати штрафу може бути різною у різних містах. Наприклад, КП «Київпастранс» запустив функцію безготівкової сплати штрафу за безквитковий проїзд у наземному громадському транспорті. В усьому рухомому складі підприємства розміщені інформаційні плакати з реквізитами єдиного розрахункового рахунку для сплати штрафів. Також для зручності пасажирів на плакатах розміщено QR-код, що дозволяє сплатити штраф у кілька кліків на смартфоні. У графі «Призначення платежу» обов’язково потрібно вказати номер квитанції і здійснити сплату штрафу у присутності контролера.