Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Виконати вимоги щодо обов’язковості фінмоніторингу окремих операцій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі — Закон), неможливо без ідентифікації клієнтів. І тут особливі проблеми виникають з нерезидентами. Причому виконати вимоги Закону, спираючись лише на положення чинного в Україні законодавства, іноді практично неможливо, адже вимоги щодо реєстрації юросіб, щодо їх установчих документів значно відрізняються від чинного в Україні господарського законодавства.
Державна служба фінмоніторингу звертає увагу на окремі моменти виконання вимог Закону суб’єктами фінмоніторингу, а саме питанням:
1) ідентифікації клієнтів, які проводять фінансові операції, зокрема фізосіб-нерезидентів та юросіб-нерезилентів (в частині з’ясування відомостей про власників істотної участі);
2) класифікації клієнтів з урахуванням критеріїв ризику.
Щодо ідентифікації нерезидентів, то відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону з метою ідентифікації нерезидентів суб’єкти первинного фінмоніторингу встановлюють, зокрема, для фізособи — прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, громадянство. Під час ідентифікації з’ясовують відомості про місце проживання або місце тимчасового перебування фізособи в Україні.
Держфінмоніторинг доходить висновку, що документом, який засвідчує місце проживання або тимчасового перебування нерезидента в Україні, для його ідентифікації відповідно до Закону може бути: посвідка на постійне або тимчасове проживання, імміграційна картка або паспорт. Суб’єкт первинного фінмоніторингу може витребувати у клієнтів довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування. У разі якщо законодавством України не передбачено обов’язку для іноземців та осіб без громадянства здійснювати реєстрацію місця проживання або місця перебування в Україні, суб’єкт первинного фінансового моніторингу з’ясовує таку інформацію зі слів клієнта. Вона може відображатися в анкеті чи іншому документі, що підтверджує проведення ідентифікації клієнта.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону, з метою ідентифікації нерезидента юрособи суб’єкти первинного фінмоніторингу встановлюють: повне найменування, місцезнаходження та реквізити банку, в якому відкрито рахунок, номер банківського рахунку, з’ясовують відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи.
При цьому якщо термін «істотна участь» визначений самим Законом, то питання щодо розуміння контролю є відкритим. Критерії контролю щодо госпсуб’єктів українського походження наведені у ГКУ, наприклад ст. 126 — щодо асоційованих підприємств. Щодо істотної участі, то тут потрібно з’ясувати, чи країна перебування та реєстрації нерезидента як СГД визначає необхідність включати такі відомості до установчих документів.
Як вийти з цієї ситуації, спробував аргументувати Держфінмоніторинг. Суб’єкту первинного фінмоніторингу рекомендується діяти таким чином:
1) у разі якщо засновниками клієнта є виключно фізособи, суб’єкт первинного фінмоніторингу з’ясовує відомості про фізосіб, що володіють 10 та більше відсотками статутного капіталу;
2) у разі якщо серед засновників клієнта є одна або кілька юросіб, які володіють 10 та більше відсотками статутного капіталу, суб’єкт первинного фінмоніторингу з’ясовує відомості про фізосіб, що є контролерами юросіб засновників клієнта, тобто прямо або опосередковано, самостійно чи спільно з близькими родичами володіють часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 та більше відсотків статутного капіталу або голосів юрособи;
3) у разі якщо засновником клієнта є юрособа (особи), яка володіє 10 та більше відсотками статутного капіталу (засновник 1-го рівня), і засновником цієї юрособи (осіб) є юрособа, що володіє 50 та більше відсотками статутного капіталу засновників 1-го рівня (засновники 2-го рівня), то слід з’ясовувати відомості про фізосіб, що є контролерами засновників 2-го рівня, і т. д.
Щодо самостійної класифікації клієнтів суб’єктів первинного фінмоніторингу з урахуванням критеріїв ризиків, то Держфінмоніторинг пропонує таке: здійснення суб’єктом первинного фінмоніторингу класифікації клієнтів з урахуванням критеріїв ризику може відображатися в анкеті, яка є внутрішнім документом такого суб’єкта, або у іншому документі, що підтверджує проведення ідентифікації клієнта.
Процедура такої фіксації повинна бути регламентована Правилами проведення фінансового моніторингу суб’єкта первинного фінансового моніторингу, затвердженими Наказом Держфінмоніторингу 01.02.2011 р. №17.
Див. також «Здійснення ідентифікації клієнтів суб’єктом первинного фінмоніторингу»
