І це при офіційній дефляції з початку поточного року на 0,4% - тобто зростання не інфляційне передбачається. Не знаю хто як, а я готовий з такими показниками підтримати висунення керівництва уряду на Нобелівську премію! Чи все ж на послідовників А. Азімова, С. Лук'яненка, А. Беляніна?..
При складанні держбюджету важлива "піч", від якої починають "танцювати", - макроекономічна модель. Коли ви правильно спрогнозували доходи економіки і, як наслідок, доходи скарбниці, тоді є і можливість планувати загальну суму витрат. Якщо доходів не вистачає на покриття витрат - бюджет буде з плановим дефіцитом. Важливо правильно спочатку скласти цей баланс - інше залежить від пріоритетів і цілей. Загальну суму витрат у держбюджеті розписують по напрямках і розпорядниках коштів. Найчастіше, це найцікавіший процес. У всіх сенсах! Упевнений, ці "кісточки" найближчим часом "перемивати" будуть багато, а ми почуємо багато цікавого про творчість уряду. Але корупційні або лобістські мотиви, з точки зору ризиків для економіки і розуміння суті процесу, на даному етапі мені здаються менш значимими.
Спробуємо розібратися з "піччю". Для цього необхідно розуміти, як мінімум, три складові, без яких адекватний макроекономічний прогноз не скласти. Це зовнішні та внутрішні ризики і перспективи, а так само поточна ситуація.
Що відбувається в світовій економіці, від якої настільки залежний не тільки наш експорт, але й економіка в цілому?
У країнах єврозони з середини 2011 року ВВП скорочується. Оптимістичний прогноз до кінця року - 0,5%. Промислове виробництво останні дев'ять місяців падає і в річному вирахуванні це становить приблизно - 2,8%. Сміливі рішення директивних органів Європи в кінці 2011 року (в т.ч. про створення банківського та бюджетного союзів), а так само трирічні довгострокові операції рефінансування Європейського центрального банку, знизили напруженість в сфері фінансування і викликали широкий сплеск на найрізноманітніших ринках активів.
Ситуація на ринку помітно погіршилася в травні і червні, коли показники стресу на фінансовому ринку повернулися до рівня найгіршого періоду в листопаді минулого року, а в деяких випадках перевищили цей рівень. Мінливість на найбільших фондових і валютних ринках підскочила до пікових рівнів за 2012 рік, і на більшості фондових ринків позитивні зрушення початку 2012 року зійшли нанівець.
Дохідність за суверенними борговими зобов'язаннями на периферії зони євро різко зросла, коли доступ на ринок звузився внаслідок поновлення стурбованості щодо економічного зростання і стану банків. Інвестори "втекли" у бік "безпечних активів", що призвело до падіння дохідності за державними облігаціями в США, Німеччині та Швейцарії і викликало підвищення курсу долара відносно найбільших валют до пікового значення за 20 місяців. А так само до падіння дохідності за державними облігаціями Японії до майже найнижчого рівня за всю історію, а підвищення курсу ієни стало стримуючим фактором для економічного підйому.
Ризики країн єврозони залишаються значними. Реалізація досягнутих угод знаходиться все ще під сумнівом, але й цих заходів буде недостатньо.
За межами Європи протягом останніх тижнів увагу все більшою мірою приковує бюджетний обрив в США - наближення закінчення терміну дії податкових пільг і ввімкнення автоматичних скорочень видатків до кінця року. У міру наближення кінця року і підвищення невизначеності ще один напад політичного балансування на граничній межі (аналогічно тому, як це зазначалося в серпні 2011 року при обговоренні верхньої межі боргу США) може спровокувати підвищення волатильності на ринку. Ситуація додатково ускладнюється тим, що верхня межа боргу може бути досягнута приблизно в той же самий час, як і бюджетний обрив. Якщо не буде вжито жодних заходів, бюджетний обрив може призвести до посилення податково-бюджетної політики, еквівалентної більш ніж 4 відсоткам ВВП. Тоді зростання економіки США в наступному році зупиниться, що призведе до значних негативних вторинних ефектів для решти світу.
Чому вжитих заходів у Європі та США недостатньо для подолання рецесії? Не вирішена ключова проблема і протиріччя в розвитку світової економіки. Суть нинішньої світової кризи навіть не боргової проблематики - вона вторинна, хоча і без її вирішення далі рухатися нікуди. Основна проблема в тому, що світовий попит останні десятиліття штучно створювався фінансовою системою. Ми всі споживали значно більше, ніж заробляли!
Споживали за рахунок кредитів. Доходи людей, корпорацій, держав визначали не можливість рівня споживання і витрат, а можливість обслуговувати старі і нові позики. Політика держав і регуляторів зводилася до мінімізації відсоткових ставок - чим вони нижчі, тим більші можливості у позичальника обслуговувати все нові і нові кредити. За рахунок цих кредитів збільшувалися продажі - економіка зростала... Все було добре, поки не вперлися в стелю закредитованості! Щоб ця піраміда впала, достатньо було одного камінчика, що і відбулося в США в 2007 році. Далі як лавина криза покотилася по всьому світу. Позичальники не тільки не могли брати нові кредити, підтримуючи попит і відповідно виробництво, але і обслуговувати старі кредити. Портфелі банків значно погіршилися, їх стан також. Вийшло замкнуте коло! Розірвати його можна лише масовим списанням і згортанням боргів, а також переходом в режим споживання на рівні реальних доходів. Але хто ж із політиків на таке зважиться?..
"Економіку треба запустити якимось новаторським способом. Ми вважали, що головне - уникнути втрат. Тобто, знижувати ставки, збільшувати терміни заборгованості. І не приймали того, що краще зазнати втрат зараз - якщо вони неминучі, не відвертатися від них. А тепер лавина економічних проблем зростає і поширюється", - сказав Домінік Стросс-Кан у Ялті. Зараз він може дозволити собі таке говорити - адже він вже не голова МВФ і не кандидат в президенти Франції...
Рецесія розвинених економік триватиме, що буде тиснути і на ринки з економікою, що формується (єдині хто поки зростає), і на ринки, що розвиваються, особливо найбільш тісно пов'язані із зоною євро (у Центральній та Східній Європі). На відміну від загальних тенденцій, в 2012-2013 роках на Близькому Сході і в Північній Африці збережуться досить високі темпи зростання.
Звідси висновок щодо зовнішніх ризиків для економіки України: в умовах звуження і скорочення зовнішніх ринків (як товарних, так і фінансових) слід очікувати озлоблення боротьби за ці ринки. Чи готова Україна до торговельних воєн? Чи достатньо сьогодні у нашої країни авторитету та поваги на міжнародній арені?
Подивимося тепер, що відбувається у нас. В Україні в першому кварталі ми також спостерігали позитивні тенденції, які до кінця другого кварталу, як і в Європі, зійшли нанівець. Офіційно зростання ВВП за перше півріччя склало всього 1,9%. Зростання обсягів виробленої продукції - 0,4%. Зростали тільки хімічна і нафтохімічна галузі (10%, хоча виробництво гумових виробів, медикаментів, лаків і фарб скоротилося) і роздрібна торгівля (16% - спасибі туристам Євро-2012, але оптова при цьому впала), добувна промисловість (2,7%), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (4,2% - завдяки високій спеці цього літа).
При цьому за підсумками червня промислове виробництво вже скоротилося на 2,5%, а в серпні - на 4,7%. Найзначніше скорочувалося виробництво коксу і продуктів нафтопереробки - на 33,2%, обладнання - на 20,5%, машинобудування - на 13,7%, металургія - на 12,5%, хімічне виробництво - на 12,8%.
Чи можна підтримати внутрішній ринок і чим? Безумовно. Необхідно дати доступ до кредитного ресурсу корпораціям і домогосподарствам, підтримати зростання і знизити вартість запозичень контрольованим інфляційним зростанням, знизити податкове навантаження і максимально спростити регулювання. Як мінімум! Це і робили країни БРІК останнім часом, що дозволило їм зберегти зростання економіки.
Це ж ми спостерігаємо в Україні? НБУ вже більше року тримає фінансовий ринок на голодному пайку. Це, поряд з виснаженням валютних резервів, дозволяє йому втримувати курс гривні та інфляцію. Але хто сказав що для економіки це добре? Якраз навпаки - це згубно. В остаточному підсумку ми одержали остуджену економіку; зростання кредитних ставок понад 25% річних; дефляцію 0,4%; скорочення золотовалютних резервів ($10 млрд.); від’ємний платіжний баланс ($7 млрд.); доходи бюджету, як наслідок, скорочуються вже два місяці поспіль; держборг за два роки "зростання і стабільності" виріс на $20,4 млрд. (за два кризові роки він виріс теж значно, але лише на $14,3 млрд.) - бюджетні "хотілки" потрібно ж за якісь гроші фінансувати... Тобто замість підтримки економіки Україна підтримує курс і тисне інфляцію. А для чого, для кого? Про послаблення податкового тягаря і спрощення ведення бізнесу потрібно комусь щось розповідати і пояснювати?
За рахунок чого зростати збираємося?!. Промисловість падає, будівництво падає, сільське господарство скорочується істотно... При цьому НБУ в жертву штучному втриманню курсу продовжує охолоджувати економіку, а уряд - тероризувати бізнес видавлюючи останнє для поповнення держскарбниці. Перспективи зростання за рахунок зовнішніх ринків дуже сумнівні, якщо говорити м'яко.
Але хіба це все має якесь значення? Головне - показати країні "світле майбутнє".
Ситуація з презентацією проекту ДБ на 2013 рік взагалі виглядала сюрреалістичною! Уряд не зміг озвучити ні закладений курс гривні (як рахували витрати на обслуговування боргу та утримання диппредставництв неясно); ні ціну газу (як рахували тоді, як мінімум, витрати на комуналку бюджетної сфери); ні пояснити яким чином дефіцит бюджету складе 27,8 млрд. грн. (якщо витрати мінус доходи виходить (434,6-394,6) рівно 40 млрд. грн.), А вже тим більше ніхто не зрозумів яким чином "витрати з надання кредитів збільшуються на 6,3% до 434,6 млрд. грн.", якщо це сума всіх витрат ДБ, а не кредитів з бюджету. Таких моментів безліч - можна довго перераховувати.
Але головне! В умовах відсутності інфляційного зростання (нагадаю, за 8 місяців в Україні дефляція) яким чином і за рахунок чого всього за два роки ВВП України зросте на 28,5% (на 374 млрд. грн.), а доходи держбюджету на 31,7% (на 95 млрд.грн.)? Напевно, винятково завдяки (чи всупереч?) зовнішнім ринкам, що звужуються, скороченню промисловості і сільського господарства всередині країни, відсутності кредитування економіки і посиленню податкового пресу! Ну хіба не гідно це Нобелівської премії?
Чи знають про вищесказане в уряді? Безумовно! Адже вся наведена інформація взята мною з офіційних сайтів органів влади та МВФ. Неможливо позбутися відчуття, що проект держбюджету на 2013 рік всього лише передвиборний фарс. Красива картинка, яку до виборів ніхто реально схвалювати не збирається. В цю логіку відмінно лягає повернення парламентом проекту держбюджету-2013 навіть без розгляду його ні в залі, ні на бюджетному комітеті. Хоч це і прямо суперечить Бюджетному Кодексу!
То чи є сенс, друзі та колеги, аналізувати текст і статті проекту бюджету?
Ігор Уманський