Сільгосппідприємство не має власних резервуарів і планує зберігати пальне в орендованих ємностях. Виникає практичне запитання: чи достатньо ліцензії орендодавця, чи орендарю потрібно отримувати власну?
Головне управління ДПС у Київській області нагадує, що відповідно до статті 1 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зберігання пального — це господарська діяльність із приймання, розміщення та видачі пального.
Місцем зберігання вважається об’єкт, що перебуває у власності або користуванні суб’єкта господарювання.
Згідно зі статтею 28 Закону №3817 ліцензія на зберігання пального отримується на кожне місце зберігання.
Ключове тут — не форма володіння, а факт користування. Якщо підприємство орендує ємність, воно набуває права користування об’єктом, а отже саме для нього ця ємність стає окремим місцем зберігання пального.
Найпоширеніша помилка — вважати, що достатньо ліцензії власника ємності.
У такому разі діяльність орендаря кваліфікується як зберігання пального без ліцензії.
Окремо варто врахувати: навіть якщо пальне використовується виключно для власних потреб, це не звільняє від обов’язку отримання ліцензії.
Щоб уникнути порушень, підприємству необхідно:
- оформити договір оренди ємності (підтвердити право користування);
- подати інформацію про об’єкт через форму №20-ОПП;
- отримати окрему ліцензію на зберігання пального саме на себе і саме на це місце.
Це забезпечує правомірність діяльності і знімає питання під час контролю.
