Немає однозначної відповіді
Закон №481, який регулює отримання ліцензій на зберігання пального, не містить прямої відповіді на це запитання. А консультації податкової служби неконкретні. Тому для уникнення непорозумінь із податковою службою може бути доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.
Аргументи на користь позиції, що ліцензія не потрібна
На наш погляд, ліцензію отримувати не потрібно.
І ось чому.
Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії (ст. 15 Закону №481). Ліцензії отримують на кожне місце зберігання пального відповідно.
Місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (ст. 1 Закону №481).
Для отримання ліцензії потрібно подавати заяву та копії документів, які підтверджують право власності чи користування земельними ділянками, на яких розташовані об’єкти зберігання, та документи про прийняття в експлуатацію таких об’єктів, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки тощо. Але копії цих документів із заявою не подають, якщо пальне використовується для власних потреб.
З наведеного випливає, що отримувати ліцензію на зберігання потрібно тільки тоді, коли пальне зберігається на стаціонарному нерухомому об’єкті. Якщо ж каністри перевозяться в автомобілі, то підстав для отримання ліцензії, на наш погляд, немає.
Аргументи на користь отримання ліцензії
У статті 15 Закону №481 наведено ситуації, в яких ліцензію не отримують. Так, ліцензію не отримують, якщо суб’єкти господарювання зберігають пальне виключно у споживчій тарі до 5 літрів.
Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях, на які отримано відповідні ліцензії:
- виробництва пального;
- оптової торгівлі пальним;
- роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензію на право зберігання пального не отримують на місця зберігання пального, що використовуються:
- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
- підприємствами, установами й організаціями системи державного резерву;
- суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Крім того, не є акцизним складом пересувним, зокрема, паливний бак транспортного засобу (пп. 14.1.6-1 ПКУ).
Наведені вище норми ст. 15 Закону №481 дають податковому органу підставу зробити висновок, що зберігання пального у паливному баку автомобіля не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального. А якщо пальне зберігається в каністрі, ємності, що використовується для зберігання пального, іншій споживчій тарі об’ємом більше ніж 5 літрів, необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального, крім випадків, передбачених ст. 15 Закону №481, коли така ліцензія не отримується.
Наприклад, такий висновок читаємо в ІПК ДПСУ від 21.01.2020 №229/6/99-00-04-01-01-06/ІПК, ІПК ДПСУ від 21.12.2019 №2083/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, у відповіді ДПС на запитання в ЗІР (113.04): «Чи необхідно придбавати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне зберігається в баку автомобіля, каністрі тощо, та наявність яких ємностей передбачає обов’язковість отримання ліцензії на зберігання пального?».
Зі схожої аргументації податкової випливає: якщо пальне зберігається у каністрах об’ємом більше ніж 5 літрів, отримувати ліцензію на зберігання пального потрібно.
Щоправда, у своїх консультаціях ДПС не зазначає, на яке місце зберігання отримувати ліцензію, якщо каністри перевозяться в автомобілі.
Можливо, ДПС вважатиме таким місцем місце стоянки автомобіля. Але щодо цього слід консультуватися з ДПС. Адже, ще раз повторимо, в Законі №481 про це нічого не сказано. Тим часом зауважимо, що в Законі №481 йдеться не про будь-яке місце, а конкретно про земельну ділянку, право власності, право користування або інше передбачене законодавством право землекористування якою підтверджене документами. Саме такими є умови отримання ліцензії на право зберігання пального. Цільове призначення такої земельної ділянки не має значення.
Документи на землю — для ліцензії на зберігання пального
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються засвідчені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Щодо зберігання пального для заправляння електрогенераторної установки на період воєнного стану
Згідно зі ст. 18 Закону №481, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:
- суб’єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправляння електрогенераторної установки обсягом до 2 000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);
- зберігання пального, яке споживається для заправляння електрогенераторної установки обсягом понад 2 000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на підставі безоплатного подання до територіальних органів ДПС декларації про провадження господарської діяльності зі зберігання пального.