Нагадаємо, що з 01.01.2013 р. скасовано державну реєстрацію угод щодо нерухомості, тобто скасовано реєстрацію, що здійснювалася БТІ. Натомість тепер реєструватимемо лише речове право на нерухоме майно шляхом внесення Мін’юстом відомостей до Державного реєстру прав.
ДРСУ у коментованому Листі звертає увагу на те, що наразі виникають запитання щодо прав на нерухоме майно, які виникли до 01.01.2013 р. Йдеться про випадки, коли документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, були видані (оформлені), але реєстрація їх не була проведена до цієї дати.
Випадок 1. Придбали нерухомість, договір купівлі-продажу посвідчили нотаріально та провели державну реєстрацію до 01.01.2013 р. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав) даних немає.
ДРСУ зазначає, що без повторної реєстрації прав не обійтися — договір купівлі-продажу нерухомого майна, який нотаріально посвідчений та державну реєстрацію якого проведено до 01.01.2013 р., є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Випадок 2. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, отримав до 01.01.2013 р. від нотаріуса свідоцтво про право на спадщину. Право власності на нерухоме майно не зареєстроване до 01.01.2013 року в БТІ.
У такому разі державну реєстрацію прав слід здійснити після 01.01.2013 р. Підставою буде свідоцтво про право на спадщину, видане до 01.01.2013 р.
Випадок 3. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки або свідоцтвом про право на спадщину. Документи датовані до 01.01.2013 р. Чи проводити їх державну реєстрацію після 01.01.2013 р.?
ДРСУ зауважує, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі угоди купівлі-продажу земельної ділянки чи свідоцтва про право на спадщину держакт на право власності на землю долучається до такої угоди чи свідоцтва. На державному акті нотаріус та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, роблять відмітку про перехід права власності на землю із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.
До 01.01.2013 р. державною реєстрацією вважалася дата внесення відомостей до Поземельної книги.
Наразі державний акт про право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку, зробленою нотаріусом, та угода купівлі-продажу або свідоцтво про право на спадщину, оформлені до 01.01.2013 р., є підставою для державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Випадок 4. У разі придбання земельних ділянок державної та комунальної власності громадянами та юрособам за рішенням органу місцевого самоврядування укладається договір купівлі-продажу такої ділянки з наступним нотаріальним посвідченням. Далі — видавався державний акт на право власності на землю та проводилась її державна реєстрація у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку.
У цьому разі, на думку ДРСУ, слід здійснити державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. Аналогічна ситуація і з укладеними до 01.01.2013 р. договорами оренди землі.
