Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
У зв’язку з численними зверненнями щодо ліквідації державної служби зайнятості, Державний центр зайнятості вважає за потрібне надати роз’яснення.
Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», який набув чинності 1 січня 2013 року, Указу Президента України «Про Державну службу зайнятості України» від 16 січня 2013 року №19 в Україні замість державної служби зайнятості, створеної в грудні 1990 року, мала бути створена Державна служба зайнятості України. Тобто державна служба зайнятості протягом трьох місяців мала змінити статус – стати центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
На період реорганізації функції Державної служби зайнятості України як центрального органу виконавчої влади виконував Державний центр зайнятості (відповідно до пункту 2 статті 5 Указу Президента України «Про Державну службу зайнятості України» від 16 січня 2013 року №19). Проте протягом 2013 року Державна служба зайнятості України не набула повноважень.
Враховуючи жорстку економію державних коштів, Кабінет Міністрів України (який після повернення в дію Конституції України в редакції 2004 року, набув повноважень щодо утворення та ліквідації центральних органів виконавчої влади) своєю постановою від 5 березня 2014 року №90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» ліквідував Державну службу зайнятості України як центральний орган виконавчої влади.
Прийняття цієї постанови жодним чином не впливає на поточну роботу служби зайнятості як централізованої системи державних установ. Державна служба зайнятості працює в Україні 23 роки поспіль та продовжує надавати послуги населенню відповідно до чинного законодавства нашої країни.