31 березня 2023 року набрав чинності Закон про медіа. Крім того, Нацрада, яка є регулятором щодо суб’єктів медіа – здійснює державне регулювання, нагляд і контроль у сфері медіа, вже прийняла низку нормативних документів, які стосуються виконання окремих вимог цього закону.
У цій статі ми зосередимося на окремих питаннях щодо роботи друкованих та онлайн-медіа в умовах нового закону та з врахуванням дії воєнного стану в Україні.
Отже, дія цього Закону поширюється на аудіовізуальні, друковані (крім тих, які підпадають під ознаки, наведені у ч. 9 ст. 2 Закону про медіа), онлайн медіа-сервіси та сервіси провайдерів аудіовізуальних сервісів, якщо вони спрямовані на територію та аудиторію України. При визначенні спрямованості Нацрада керується такими критеріями:
- місцезнаходження користувачів відповідних медіа-сервісів;
- спрямованість реклами повністю або частково на споживачів в Україні;
- використання як мови інтерфейсу за замовчуванням державної мови, мов корінних народів України;
- призначення змісту інформації повністю або переважно для аудиторії України;
- правила користування та політики медіа-сервісу базуються на законодавстві України;
- використання для надання доступу до медіа-сервісів доменних імен у географічних доменах, що вказують на Україну.
При цьому до сфери дії цього Закону не належить поширення масової інформації (перелік наведений у ч. 13 ст. 2 Закону про медіа), зокрема:
- фізособами, які не діють як медіа (не є суб’єктами у сфері медіа);
- ФОПами або юрособами на власних вебсайтах, якщо поширення масової інформації не є основним видом діяльності суб’єкта та поширювана ним масова інформація пов’язана з госпдіяльністю суб’єкта у сферах, відмінних від сфери дії цього Закону;
- у формі повідомлень (у т. ч. електронних, текстових, мультимедійних, а також поштових відправлень та інших повідомлень), що надсилаються визначеному колу користувачів, зокрема, з використанням електронних комунікацій;
- у формі онлайн-ігор, що розповсюджуються з використанням мережі Інтернет, крім випадків надання доступу до програм через онлайн-ігри, у т. ч. шляхом інтеграції аудіовізуальних медіа-сервісів в інтерфейс (середовище) онлайн-ігор.
Друковані медіа: особливості реєстрації у воєнний час
Під терміном «друковане медіа» Закон розуміє особу, що поширює інформацію у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях. А ще друковане медіа повинно бути однотипно оформлене, виходить у світ через певні проміжки часу протягом року – у міру настання відповідного періоду або накопичення матеріалу.
Для цілей цього Закону суб’єктом у сфері друкованих медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі друкованого медіа (ст. 15 Закону про медіа).
Увага! З 31.03.2023 року втрачає чинність Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
Окремо врегульовані питання реєстрації друкованих медіа (раніше друковані ЗМІ).
Загалом суб'єкти у сфері медіа зобовʼязані, зокрема, проходити реєстрацію відповідно до цього Закону.
Особливості реєстрації у сфері медіа в період дії воєнного чи надзвичайного стану визначаються відповідним положенням, яке затверджується Національною радою та встановлює особливості порядку подання та розгляду заяв про реєстрацію суб’єктів у сфері медіа, про скасування реєстрації суб’єктів у сфері медіа, про внесення змін до Реєстру.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону про медіа суб’єкти у сфері друкованих медіа можуть зареєструватися добровільно відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених розділом IX цього Закону.
Щодо цього варто звернутись до роз’яснень Нацради, яка поділяє «добровільність» реєстрації на період дії воєнного стану та у мирний час.
1. Інформація щодо реєстрації нових друкованих медіа у період дії воєнного стану
На час, визначений ч. 1 ст. 118 Закону про медіа (з моменту визнання Верховною Радою України певної держави державою-агресором (державою-окупантом) та протягом п’яти років з дня прийняття Верховною Радою України рішення про скасування такого статусу), реєстрація суб’єктів у сфері друкованих медіа є обов’язковою і здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 Закону зі сплатою реєстраційного збору у розмірі 2684 грн у 2023 році.
Щодо визнання ВРУ певної держави державою-агресором, то, наприклад, рф визнана державою агресором у 2015 році (рішення РНБО від 25.01.2025 р). Тож, вочевидь, сам закон враховує можливі ситуації на майбутнє. Тобто сама добровільність, по суті, скасована цією нормою. Адже добровільно-обов’язкова реєстрація нових друкованих медіа, які планують створювати після 31.03.2023 року, зберігатиметься ще доволі тривалий час.
2. Інформація для друкованих медіа, зареєстрованих до набрання чинності Законом України «Про медіа» (тобто до 31.03.2023 р.)
Відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону про медіа суб’єктам, що діють на 31.03.2023 р. на підставі свідоцтва про реєстрацію друкованого ЗМІ, необхідно пройти реєстрацію протягом року з дотриманням вимог ст. 63 Закону, тобто з 31.03.2023 р. по 31.03.2024 р. Плата за таку реєстрацію не стягується.
Після спливу вищезазначеного строку свідоцтва про реєстрацію друкованих ЗМІ втрачають чинність.
3. Інформація для реєстрації друкованих медіа у мирний час
Реєстрація друкованих медіа є добровільною і здійснюється з дотриманням вимог ст. 63 Закону про медіа. З відповідними розʼясненнями можна ознайомитись за посиланням. З детальним порядком реєстрації друкованих медіа на офіційному сайті Нацради - за посиланням.
Нагадаємо, що реєстрація як друкованих медіа, так і онлайн-медіа здійснюється відповідно до Порядку подання до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення заяв щодо реєстрації субʼєктів у сфері медіа, затвердженого рішенням Національної ради від 18.05.2023 №352.
Оприлюднення законів та нормативних документів
Закон про медіа вносить зміни до Закону «Про доступ до публічної інформації», а саме доповнюється ст. 15-1, де визначаються офіційні друковані видання, які забезпечують доведення до відома громадськості законів України та інших нормативно-правових актів.
Так, офіційними друкованими виданнями є видання Президента України, ВРУ, КМУ, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, що видаються з метою офіційного опублікування нормативно-правових актів, рішень цих органів та інформації, обовʼязковість опублікування якої передбачено законодавством, та під час підготовки яких не використовується творча праця журналістів.
При цьому ми всі знаємо, що порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності затверджений Указом Президента України від 10.06.1997 №503/97. Цим Порядком №503 передбачено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними друкованими виданнями є:
- «Офіційний вісник України»;
- газета «Урядовий кур'єр».
Наразі прийняттям Закону про медіа зміни до Указу №503 не вносяться, як не прописано у самому Законі про медіа чи у Законі про доступ до публічної інформації, не встановлено іншого порядку оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів. Таким чином, Порядок №503 й надалі продовжує діяти.
Онлайн-медіа та особливості їх реєстрації
Відповідно до п. 36 ст. 1 Закону про медіа під терміном «онлайн-медіа» розуміють медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному вебсайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа.
Для цілей цього Закону субʼєктом у сфері онлайн-медіа вважається особа, що здійснює редакційний контроль щодо створення або добору, організації та поширення масової інформації у формі онлайн-медіа. Субʼєктами у сфері онлайн-медіа можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають місце проживання в Україні, зареєстровані в установленому законодавством порядку юрособи України (ст. 16 Закону).
Критерії, за якими субʼєктів будуть відносити до субʼєктів онлайн-медіа, ми навели вище, але:
1) дія Закону по медіа поширюється на всіх субʼєктів у сфері онлайн-медіа, що відповідають критеріям, наведеним вище та заснованим в Україні чи ні, у т.ч. тих, що не були зареєстровані як субʼєкт у сфері медіа у встановленому цим Законом порядку;
2) при вирішенні питання, чи є особа, яка поширює інформацію з використанням мережі Інтернет, субʼєктом у сфері онлайн-медіа, Нацрада застосовує критерії, встановлені органом спільного регулювання. Важливо! Відповідно до п. 28 Перехідних та прикінцевих положень Закону про медіа, у разі якщо до 31.03.2024 року орган спільного регулювання у сфері онлайн-медіа не буде створений або не визначить критерії віднесення осіб до суб’єктів у сфері онлайн-медіа, Нацрада має право затвердити такі критерії власним рішенням.
Отже, це говорить про те, що лише для зареєстрованих онлайн-медіа є опція приймати участь у розробці правил функціонування медіаринку. Інші, які не пройшли реєстрацію, будуть змушені лише мовчазно виконувати прийняті правила гри на цьому ринку.
До речі, відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону про медіа суб’єкти у сфері медіа безпосередньо, а також через створені ними господарські або громадські об’єднання, можуть встановити порядок, методику та інші параметри вимірювання та аналізу аудиторії онлайн-медіа, обирають організації, що здійснюють таке вимірювання, та можуть використовувати їх результати у своїй діяльності.
Зі своєї сторони, Нацрада у своїх офіційних роз’ясненнях (ми давали посилання вище) зазначає, що, дійсно, реєстрація є добровільною зі сплатою реєстраційного збору в сумі 2864 грн у 2023 році.
Серед переваг реєстрації для онлайн-медіа Нацрада називає такі:
- офіційний статус медіа;
- гарантії щодо акредитації та професійної діяльності;
- можливість брати участь у тендерах та діяльності органів спільного регулювання після їх створення;
- ліберальніший підхід при застосуванні санкцій у разі порушень.
Нацрада нагадує й щодо інформаційних агентств. Вони також повинні визначитися зі своїм статусом і перереєструватися як субʼєкти у сфері медіа також до 31 березня 2024 року. Перереєстрація здійснюється на підставі свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства як субʼєкта інформаційної діяльності та відбувається безкоштовно. Після цієї дати свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб’єкта інформаційної діяльності втратять чинність.
Органи спільного регулювання
Органи спільного регулювання (ч. 2 ст. 93 Закону про медіа) створюються:
- у сфері друкованих медіа – за ініціативою одного чи декількох суб’єктів у сфері друкованих медіа, які є реєстрантами на момент висунення такої ініціативи, з метою виконання функцій, передбачених п. 2, 4, 6, 7 та 9 ч. 2 ст. 92 цього Закону;
- у сфері онлайн-медіа – за ініціативою одного чи декількох суб’єктів у сфері онлайн-медіа, які є реєстрантами на момент висунення такої ініціативи, з метою виконання функцій, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 7, 9 та 14 ч. 2 ст. 92 цього Закону.
Блогери у соцмережах та в YouTube
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону про медіа, особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, не є суб’єктом у сфері онлайн-медіа, крім випадків, якщо така особа добровільно зареєструється як суб’єкт у сфері онлайн-медіа в порядку, передбаченому ст. 63 цього Закону.
Таким чином, блогери, які ведуть свої власні сторінки у сомережах (YouTube, Tik Tok, Telegram, Facebook), також можуть зареєструватись в реєстрі і набути статусу онлайн-медіа. До речі, не встановлено винятків й для журналістів, які мають власні YouTube-канали для подання різного роду інформації для глядачів на території України та за її межами.
Тут варто також нагадати, що навіть ці особи, які одночасно проводять стріми на кількох каналах, що належать різним фізособам, також не підпадають під дію Закону про медіа. Хоча за власним рішенням можуть пройти реєстрацію як онлайн-медіа.
Якщо ж канал належить юрособі, то слід звернути увагу на норми, що регулюють створення платформ спільного доступу до відео, які підлягають обовʼязковій реєстрації (ст. 18 Закону про медіа).
Так, платформа спільного доступу до відео може функціонувати у вигляді вебсайту або в інших формах, що передбачають наявність загальнодоступного сховища інформації, що перебуває під контролем провайдера, та клієнтського програмного забезпечення, що надає доступ до такого сховища.
Нацрада створює та оновлює в Реєстрі перелік провайдерів платформ спільного доступу до відео, що зареєстровані в Україні або вважаються такими, що походять з України.
Вище ми звернули увагу лише на кілька моментів нового Закону про медіа, про інші розповімо в наступних матеріалах.