Правова позиція ВС у справі від 24.07.2024 №910/14243/22
Зміст справи
Іноземна Компанія звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі МОУ про:
- визнання за Компанією права власності на прості іменні акції, які були випущені ПАТ, у кількості 7 377 784 штук, що становить 13,6050% від загальної кількості акцій у СК ПАТ (далі – Спірні акції);
- витребування з володіння (стягнення з) Держави Україна в особі МОУ на користь Компанії Спірних акцій.
Таким чином, перед Верховним Судом постали такі запитання:
- Яке майно може вилучати держава під час воєнного стану? А точніше, чи можуть корпоративні права/акції бути об’єктом примусового відчуження на користь держави?
- Чи допускається реквізиція (примусове відчуження) іноземних інвестицій в умовах воєнного стану?
- Як оформити таке вилучення, чи має воно якісь особливості? Зокрема, чи є обов’язковим підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна його власником? Чи вимагається ознайомлення інвестора-нерезидента з цим актом?
Нагадаємо, що за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до ст. 41 Конституції України примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Відповідні норми щодо примусового відчуження майна у власника в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану наведено у ч. 2 ст. 353 ЦКУ, ст. 3 Закону №4765. За правовою природою примусове відчуження майна у власника в умовах воєнного стану є реквізицією.
Чи можуть вилучити майно в компаній з іноземними інвестиціями і в яких?
Верховний Суд зауважує, що згадана вище компанія з іноземними інвестиціями (ПАТ) є нафтопереробною компанією, а продукція, вироблена нею, в умовах правового режиму воєнного стану є критично необхідною.
Таким чином, є законним відчуження майна ПАТ, у т.ч. акцій товариства (які належать і нерезиденту), на користь Держави Україна.
Це робиться, щоб мати можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, для забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення. Це зумовить досягнення стратегічної мети – певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв’язання існуючих проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як ЗСУ, так і населення країни.
А як же захист іноземних інвестицій?
Іноземна компанія наполягала на тому, що в розумінні положень законодавства України вона є іноземним інвестором, а пакет акцій, по суті, є іноземною інвестицією. Тому в силу імперативних положень законодавства він не підлягає ані примусовому відчуженню, ані реквізиції, ані націоналізації. Приписи Закону «Про режим іноземного інвестування» (Закон №93/96-ВР) є спеціальними у цих правовідносинах. Окрім того,
- ч. 2 ст. 18 Закону «Про інвестиційну діяльність» (Закон №1560) визначено, що державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися у діяльність суб’єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб;
- інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв’язку з припиненням інвестиційної діяльності (ч. 2 ст. 19 Закону №1560).
Справді, за ст. 9 Закону №1560 державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Як бачимо, воєнного стану у цьому переліку винятків немає.
Однак, як зауважив ВС, є міжнародні угоди, які це дозволяють робити. Згідно зі ст. 13 Договору до Енергетичної Хартії інвестиції інвесторів держав-учасниць можуть бути експропрійовані або націоналізовані, якщо така експропріація здійснюється з метою, що відповідає державним інтересам, без дискримінації, з дотриманням належних правових процедур та одночасно з виплатою швидкої, достатньої та ефективної компенсації.
Отже, за таких обставин, на думку ВС, застосуванню підлягають норми ЦКУ, якими визначено можливість реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану, та норми Закону №4765, які деталізують процес реквізиції майна в умовах правового режиму воєнного стану.
Чи можуть корпоративні права / акції бути об’єктом примусового відчуження на користь держави?
У Законі №4765 передбачено позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно. Законодавець вживає у ст. 353 ЦКУ термін «майно». Отже, при його тлумаченні потрібно враховувати приписи ст. 190 ЦКУ, з якою майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з ч. 1, 7 ст. 139 ГКУ майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності госпсуб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Особливим видом майна госпсуб’єктів є цінні папери.
Таким чином, відповідно до національного законодавства України корпоративні права є самостійним об’єктом цивільних прав, охоплюються наведеним у ст. 190 ЦКУ поняттям майна, визначеним індивідуальними ознаками, які можуть бути об’єктом права власності. Тож коли йдеться про примусове відчуження/вилучення майна за Законом №4765, це стосується не лише нерухомого та деякого рухомого майна (зокрема наземних, водних та повітряних ТЗ), а й цінних паперів як юросіб-резидентів, так і нерезидентів.
Як потрібно оформити таке вилучення?
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №4765 про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим КМУ. В акті зазначаються, зокрема, відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб – повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код.
За загальним правилом акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів. Водночас у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно (її законного представника), під час складання акта його складають без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.
Отже, Закон №4765 передбачає альтернативні процедури як для випадків, коли власник майна присутній при складенні акта (ч. 2 ст. 7), так і для випадків, коли такий власник відсутній (ч. 5 ст. 7 Закону). Зокрема, підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна не визнається обов’язковим.