Державна митна служба шукає нових шляхів боротьби з «сірим» імпортом або контрабандою. Наприкінці квітня з’явилися дві ініціативи. Перша — запровадження обов’язкової вимоги про наявність у торговця під час продажу товарів іноземного виробництва копії митної декларації, на підставі якої ці товари було ввезено до України. Якщо ж підприємство продає товар іноземного виробництва без копії такої митної декларації, до нього, на думку митниці, повинен застосовуватися штраф у розмірі подвійної вартості товару. Друга — митники пропонують законодавчо закріпити поняття «прямий зовнішньоекономічний договір» і хочуть запровадити обов’язкові строки оплати товарів, що ввозяться не за прямими договорами. У разі їх порушення — пеню за кожен день прострочення у 0,3% від вартості неоплаченого товару. Реалістичність цих ідей на прохання UBR.UA оцінив керуючий партнер юридичної компанії Юрій Чумак.
Ю. Чумак: Ідея митниці про те, щоб продавці імпортних товарів мали вантажні митні декларації під час продажу таких товарів, є обґрунтованою. Йдеться про боротьбу із контрабандою. Наявність у продажу незаконно ввезених товарів робить економічно недоцільним легальний імпорт, а держава не отримує податків до бюджету. І для боротьби з контрабандою така норма була б ефективною. Але є доводи проти цієї ідеї. І вони ? у площині її реалізації.
UBR.UA: У чому саме?
Ю. Чумак:
Уявіть собі, що всі підприємства, всі торговці на ринках або в магазинах повинні мати вантажні митні декларації на всі товари. Це величезні потоки документів.
UBR.UA: Тобто йдеться про паперові копії?
Ю. Чумак:
Так. Якщо йдеться про якесь велике устаткування і про те, що підприємство-імпортер безпосередньо реалізує власну ж завезену продукцію, можливо, це логічно. Але товар можуть перепродувати в Україні кілька разів. Він може бути від різних постачальників, розійтися до роздрібних дрібнооптових структур. Тобто дуже багато документів має бути при таких переходах товарів. Може ввозитися чимало позицій за різними деклараціями. Це набагато ускладнить життя для підприємств-реалізаторів.
UBR.UA: Може йтися навіть про дрібні кіоски?
Ю. Чумак:
Так, і кіоски і, можливо, роздрібний магазин, де продаються товари, запропоновані десятьма і більше імпортерами. Отже, уявіть, який обсяг документів повинен зберігатися у цього роздрібного торговця, якщо він торгує номенклатурою товарів, ввезених різними імпортерами і за різними вантажними митними деклараціями.
UBR.UA: Виходить, роздрібні продавці не зможуть розібратися у цих стосах паперів?
Ю. Чумак:
Звичайно. Вони не тільки не зможуть розібратися у цьому масиві документів. Під час перевірок вони не зможуть за це адекватно відзвітувати. Не кажучи вже про те, що необхідно збирати документи, акумулювати і перевіряти їх. Це великий адміністративний обсяг роботи. У цьому випадку необхідно наймати окремих людей, які вестимуть облік таких документів.
UBR.UA: Поясніть, під копією мається на увазі звичайна ксерокопія документа?
Ю. Чумак:
Радше за все. Наразі не зрозуміло — це має бути ксерокопія чи кимось засвідчений документ. Радше за все — просто копія. Адже якщо ще і завіряти кожну позицію вантажної митної декларації, то роздрібним торговцям невигідно буде торгувати. Тим більше, що номенклатура весь час оновлюється, товар оновлюється.
UBR.UA: Чи є подібна практика на Заході?
Ю. Чумак:
Не чув про таку практику. Радше за все, її ніде не немає. Йдеться про боротьбу із контрабандою. І виходить, що боротьба перекладається на підприємців. Тобто вони повинні відповідати за те, що ввезено «сірий» товар, за те — чи правильно і як його ввезено.
UBR.UA: Який штраф передбачається за відсутність копії?
Ю. Чумак:
Передбачається, що штрафи встановлюватимуться на рівні вартості товару. Тобто виходить, що якщо з будь-якої причини підприємець не додивився, забув і не перевірив номенклатуру, йому можуть загрожувати значні штрафи. Складно буде проконтролювати наявність документів за всіма позиціями. Розміри штрафів важко уявити, якщо не буде копій за кількома позиціями. Чимало підприємців просто закриються.
UBR.UA: Що дасть запровадження поняття «прямий зовнішньоекономічний договір»?
Ю. Чумак:
З одного боку — це позитивно. Адже коли відділ тарифів бачить прямий зовнішньоекономічний договір, він не повинен ставити питання щодо ціни на товари.
UBR.UA: Тобто митники не переглядатимуть митну вартість товару?
Ю. Чумак:
Так. Іноді імпортери занижують ціни на товари, щоб платити менші ПДВ, акцизи, мито. Коли тарифний орган митної служби бачить, що вартість товару занижено, він може встановлювати більшу митну вартість для того, щоб з цього товару було сплачено більше ПДВ та інших податків. Але коли відділ тарифів бачить прямий договір, то він не має права встановлювати інший тариф. Таким чином, якщо український імпортер купує товар безпосередньо у виробника за кордоном і немає ланцюжка підприємств, немає можливості занижувати ціну, то в цьому випадку відділ тарифів не матиме права завищувати митну вартість.
UBR.UA: А як це проконтролювати? Що заважає використовувати і ланцюжок підприємств, і написати, що це прямий договір?
Ю. Чумак:
Згоден, питання контролю залишається відкритим. Адже слід розуміти, чи є виробником та компанія, яку зазначено як постачальника товару. Перевірити це не завжди можливо. Бо відкритих джерел інформації не так багато. Якщо йдеться про відомий товар — знайти інформацію у відкритих джерелах легко. Якщо йдеться про дрібних невідомих виробників — перевірка майже неможлива.
UBR.UA: А які можуть бути доступні способи перевірки?
Ю. Чумак:
Можливо, перевірка буде за сертифікатами відповідності або сертифікатами виробника. Адже для того, щоб імпортувати товар, потрібно сертифікувати його в Україні. І в сертифікаті, як правило, зазначається виробник. Відповідно контроль повинен здійснюватися так: імпортер показує сертифікат із зазначенням виробника і показує прямий зовнішньоекономічний договір, в якому зазначено цього виробника. Далі, по суті, до нього не повинні виникати питання щодо тарифів. Тобто митниця не зможе сказати, що ціну занижено, бо виробник безпосередньо продав товар підприємству в Україні. Якщо ж є ланцюжок і імпортер не може підтвердити прямий контракт, то, радше за все, буде більше підстав для зміни митного тарифу.
UBR.UA: Чим загрожує норма запровадження строку оплати товарів, що ввозяться не за прямими договорами?
Ю. Чумак:
Важко оцінити цю норму. Потрібно ознайомитися з оригіналами пропозицій. Наразі не зрозуміло. Існує ж термін повернення валютної виручки... Є умова, що якщо сплатили гроші за імпортований товар, то товар повинен надійти за 90 днів.
UBR.UA: Наскільки є виправданим розмір пені у 0,3% за кожен день прострочення?
Ю. Чумак:
Я ставлюся до цієї норми критично. Адже підприємства є незалежними у встановленні штрафних санкцій під час підписання контракту. Відповідно законодавчо встановлювати, що за невчасну проплату має бути така пеня — це не ринковий метод. Є таке поняття — вільне волевиявлення сторін. Люди домовилися — купуємо-продаємо, а за порушення строків — така-то пеня чи штраф. Встановлювати такий штраф чи пеню законодавчо — це неправильно.
UBR.UA: Можливо, йдеться про те, щоб додатково сплачувати штраф? Тобто підприємству — само собою, але ще, наприклад, митниці або податковій?
Ю. Чумак:
Можливо. Це, з одного боку, для реального бізнесу — стимул швидше вести справи. З іншого боку, — можливості для фіктивних договорів зменшуються. Точно оцінити це сьогодні важко. Треба бачити конкретні пропозиції.
Автор: Вікторія Бойко