.jpg)
Насамперед податківці в індивідуальній консультації від 29.05.2018 р. №2362/6/99-99-14-03-03-15/ІПК нагадали, що строки позовної давності встановлюються статтею 257 ЦКУ. Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Проте для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність, зокрема, для договорів у міжнародній купівлі-продажу товарів. Позовна давність за такими договорами встановлюється Конвенцією, що затверджена Постановою №3382. Згідно зі ст. 8 Конвенції строк позовної давності стноавить чотири роки.
Тобто платник податку на прибуток може застосовувати до заборгованості, що виникла за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу товарів, термін позовної давності 4 роки за умови, що сторони договору належать до країн - учасниць Конвенції та умови договору передбачають застосування норм Конвенції.
Разом з тим у будь-якому випадку строк позовної давності минає не пізніше, ніж через 10 років з дня, коли цей строк розпочався (ст. 23 Конвенції).
Відображення у декларації про валютні цінності
Декларуванню підлягає в тому числі майно резидента, що знаходиться за кордоном. До майна відносяться не тільки речі, але й майнові права та обов’язки (ст. 190 ПКУ). Майнове право підприємство не втрачає навіть у разі списання заборгованості з балансу.
Тож, не дивлячись на те, що заборгованість визнана безнадійною і підлягає списанню, податківці стверджують, що така заборгованість повинна продовжувати відображатись у декларації про валютні цінності.
Припинити декларування можна тільки після припинення майнових прав, яке підтверджено документально.