Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.2013 р. №408-VІІ вніс кардинальні зміни до Податкового кодексу в порядку застосування звичайних цін.
З 1 вересня 2013 року в Податковому кодексі виключено загальні вимоги щодо визначення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість на рівні не нижче звичайних цін.
Звичайні ціни застосовуються лише в окремих операціях і визначаються по різному:
для контрольованих операцій звичайні ціни визначаються в порядку, наведеному в статті 39 Податкового кодексу. При здійсненні зазначених операцій звичайна ціна визначається одним із 5–ти методів:
порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
ціни перепродажу;
"витрати плюс";
чистого прибутку;
розподілення прибутку.
для операцій з постачання товарів (робіт, послуг), ціна на які регулюється державою – звичайною є ціна, встановлена державою;
для операцій, які здійснюються під час проведення аукціонів (публічних торгів) – звичайною вважається ціна, що склалась під час проведення таких аукціонів (торгів);
для форвардних і ф'ючерсних контрактів – звичайною є ціна на рівні ринкових цін на момент укладання таких контрактів;
для операцій, під час здійснення яких згідно з Податковим кодексом є обов'язковим проведення незалежної оцінки – звичайною ціною є оціночна вартість;
для операцій з примусового продажу майна, переданого у заставу, звичайною є ціна, сформована під час такого продажу.
Для всіх інших випадків, в яких Податковим кодексом вимагається застосування звичайної ціни, такою ціною вважатиметься ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом, тобто така звичайна ціна повинна відповідати рівню ринкових цін.
Крім того, в статті 189 Податкового кодексу відсутні вимоги щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість при постачанні товарів на території України не нижче митної вартості, визначеної при їх митному оформленні.