Ще з початку дії ПКУ всі фахівці права говорили фактично про одне: відповідь на запит має надаватися з урахуванням норм п. 73.3 та п. 78.1 ПКУ. При цьому сам запит повинен містити:
— перелік інформації, яка запитується;
— перелік документів, що підтверджують інформацію;
— підстави для надсилання запиту.
Проте робота податківців щодо з'ясування та викладення у запиті підстав для отримання від платника податків необхідної інформації фактично зводилася лише до посилання на відповідні підпункти статей 19-1, 20, 72, 73, 75, 78, 79 ПКУ тощо. І в жодних випадках вони не зазначали підстав для надсилання такого запиту: виявлені під час перевірок контрагентів факти порушень чи невідповідність та/або розбіжність даних декларацій (і яких саме), а якщо йдеться про скаргу контрагента, — то на які саме порушення посилається покупець?
Таким чином, платникові податків, який вважав за потрібне надати відповідь, доводилося збирати всі первинні документи за період, установлений у запиті, та передавати їх податковому органу. Внаслідок цього більшість запитів завершувалися невиїзними позаплановими перевірками.
Проте були й керівники, які зважали на вищезазначену позицію фахівців, та не лише не надавали відповіді, посилаючись на абз. 11 п. 73.3 ПКУ, а й не допускали до перевірок, оскаржуючи накази на їх проведення.
У цій ситуації слід віддати належне судовій владі, яка приймала рішення, ґрунтуючись насамперед на позиції добросовісності презумпції платника податків.
Усе це неодмінно мало спричинити і спричинило внесення змін до ПКУ щодо уточнення вимог щодо змісту запиту, який надсилається платнику з окремих підстав, визначених у п. 78.1 ПКУ (Закон від 24.10.2013 р. №657-VII). Розглянемо ці зміни докладніше.
1. Підтверджуємо лише факти і порушення
Згідно зі змінами до пп. 78.1.1 ПКУ, запит контролюючого органу має містити можливі порушення цим платником податкового, валютного та іншого законодавства, тобто:
— інформацію про виявлені факти щодо можливих порушень податкового законодавства;
— чіткий перелік порушень, які слід підтвердити, за умови що ці порушення вчинені платником податків — адресатом запиту.
2. Підтверджуємо дані конкретної декларації
Зміни до підстав для проведення позапланової перевірки, наведеної у пп. 78.1.4 ПКУ, вимагають наявності у запиті інформації щодо виявленої недостовірності даних та відповідної декларації.
Таким чином, отримуючи запит, платник податків має підтвердити, скажімо, не суму, зазначену у певному рядку дод. 5 до декларації з ПДВ, а саме суму, яка становить розбіжність чи недостовірність задекларованого рядка конкретної декларації з ПДВ (її додатка).
3. Підтверджуємо лише інформацію зі скарги покупця
Одними з проблемних є запити, які надсилаються у зв'язку зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну або порушив порядок її заповнення (п. 201.1 ПКУ) чи реєстрації в ЄРПН. Адже заява зі скаргою є підставою для позапланової виїзної перевірки продавця (постачальника) (абз. 12 п. 201.10 ПКУ). Проведенню цієї перевірки має передувати запит, який надсилається згідно з пп. 78.1.9 ПКУ і відтепер має містити всю інформацію зі скарги покупця.
Зверніть увагу: згідно з новою редакцією пп. 78.1.9 ПКУ строку для надання відповіді на запит за скаргами покупців тепер взагалі не встановлено.
На нашу думку, у цій ситуації можна скористатися загальною нормою п. 73.3 ПКУ, яка дозволяє надавати інформацію, визначену у запиті, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, наступного за днем надходження запиту.