Чинним податковим законодавством, зокрема, Податковим кодексом України не дозволяється використовувати кошти кредитів або позик, наданих платнику податку, а також кошти депозитів інших осіб, наданих платнику податку, але не передбачаються обмеження щодо використання депозитних вкладень самого платника податків, як джерела погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених Податковим кодексом України, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).
Перелік майна та коштів, які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, визначені у пункті 87.3 статті 87 Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема:
- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, отримані від замовників морських, річкових суден та інших плавучих засобів, які зараховуються на окремі рахунки цих підприємств, відкриті відповідно до статті 1 Закону України ”Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”;
- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.
Таким чином, Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо використання контролюючим органом депозитних вкладень (коштів) платника податків, як джерела погашення податкового боргу.