25 грудня 2014 р. ВРУ прийняла Закон №63 (1), яким платникам ПДВ та податку на прибуток запропоновано так званий податковий компроміс. Що варто очікувати бізнесу від цього Закону та яка процедура податкового компромісу?
----1----
Закон України від 25.12.2014 р. №63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».
----------------------------
Податковий компроміс — це режим звільнення від юридичної відповідальності(2) платників податків або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, які встановлено ст. 102 ПКУ (п. 1 підр. 9-2 розділу ХХ ПКУ). Отже, запропоноване ВРУ позбавлення від відповідальності за зазначені порушення норм ПКУ стосується тих податкових зобов’язань, які податківці мають право донарахувати при податковій перевірці. Як правило, це стосується тих податкових зобов’язань, за якими не закінчився строк 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання.
----2-----
Для чого Законом №63 вносяться відповідні зміни до КУпАП та КПКУ.
----------------------------
Слід зазначити, що за п. 102.1 ПКУ, в разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації строк давності збільшується до 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. І хоча наразі незрозуміло, як саме застосовуватиметься це положення ПКУ з метою використання права на податковий компроміс, на нашу думку, це означає, що так само безкарно платник податку може донарахувати податкове зобов’язання і за ті податкові періоди, щодо яких він до 01.04.2014 р. встиг подати такий уточнюючий розрахунок (а отже, період дії податкового компромісу може бути значно збільшено).
Підкреслимо, що податковий компроміс може бути реалізовано лише в частині податку на прибуток та ПДВ. ПДФО, акцизний податок, ЄСВ та будь-які інші податки, внески або збори під податковий компроміс не підпадають.
Не є таємницею, що за останні три роки бізнес відчував тиск з боку податкових та силових структур, в зв’язку з чим він змушений був співпрацювати з конвертаційними центрами, використовуючи тіньові схеми. Мета податкового компромісу та власне самого закону — направити частину тіньових коштів до бюджету. Для цього до донарахованого податкового зобов’язання застосовується спеціальна схема його сплати до бюджету. Лише 5 відсотків від зазначеного податкового зобов’язання платник податку повинен сплатити у загальновстановленому порядку (але без штрафів та пені — п. 2 підр. 9-2 р. ХХ ПКУ). Решта 95 відсотків суми донарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств або ПДВ вважаються погашеними. Не менш важливим є те, що таке донарахування податкових зобов’язань жодним чином не вплине на розмір витрат або податкового кредиту контрагентів платника податку (п. 4 підр. 9-2 р. ХХ ПКУ). А отже, добровільне збільшення податкових зобов’язань одним платником податку не призведе до зменшення податкових зобов’язань інших платників податків — як наслідок, бюджет отримає додаткову сплату податків.
Процедура проходження податкового компромісу виглядатиме так:
1. Протягом 90 днів з дати набрання чинності Законом №63(3) платники, які добровільно вирішили скористатися податковим компромісом, мають подати до ДПІ уточнюючі розрахунки з податку на прибуток або ПДВ за формою, затвердженою Мінфіном України(4). До таких уточнюючих розрахунків слід додати перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників відповідних податкових декларацій. До затвердження такої форми платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з поясненням мотивів його подання для застосування податкового компромісу та з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації (п. 3 розділу ІІ Закону №63).
2. Контролюючий орган узгоджує задекларовані суми податкового зобов’язання або ж проводить позапланову документальну перевірку (виключно з питань, які стосуються податкового компромісу) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку. Якщо за підсумками перевірки складається повідомлення-рішення, з яким платник податків погоджується, він має сплатити 5% від суми заниження податкових зобов’язань, уточненого такою перевіркою. В цілому на досягнення податкового компромісу платнику податків та податковому органу дається 70 календарних днів, наступних після дати подання відповідного уточнюючого розрахунку.
3. Платник має право оскаржити податкове повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, проте в цьому випадку податковий компроміс вважається недосягнутим. А отже, сплачувати доведеться не тільки всі донараховані податкові зобов’язання, а й відповідні штрафи та пеню!
4. Протягом 10 календарних днів з дати узгодження платник сплачує 5% узгоджених сум до бюджету. На дату такої сплати податковий компроміс вважається досягнутим.
----3-----
Закон №63 набрав чинності 17 січня 2015 року, отже, 90 днів з дня набрання чинності — це від 17.01.2015 р. до 16.04.2015 р. включно.
----4---
Наразі невідомо, чи йтиметься про подання цих уточнюючих розрахунків за формою, яка діятиме для всіх платників податків на дату їх подання (відповідно до п. 50.1 ПКУ), чи Мінфін України затвердить спеціальну разову форму уточнюючих розрахунків для проведення донарахування податкових зобов’язань в межах податкового компромісу (яка дозволить одночасно внести зміни до показників податкових декларацій за обома податками і за усі періоди заниження податкового зобов’язання).
----------------------------
---------фон--------
ОКЛИК Обмеження щодо застосування податкового компромісу
При складанні уточнюючих розрахунків для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту з ПДВ та/або витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податком на прибуток, відображених в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам:
1) подані в порядку, встановленому ст. 50 ПКУ, після 01.04.2014 р.,
2) уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 01.04.2014 р.;
3) за результатами подання таких уточнюючих розрахунків було зменшено податкове зобов’язання (збільшено від’ємне значення) з податку на прибуток або ПДВ за такі звітні (податкові) періоди.
У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов’язання.
Пункт 1 підр. 9-2 р. ХХ ПКУ
---------------
Слід зауважити, що процедура податкового компромісу може бути застосована навіть у випадку, коли у платника розпочата документальна перевірка або ж складено акт за наслідками перевірки. У таких випадках платник податків також має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань до податкових декларацій за звітні податкові періоді до 1 квітня 2014 року в зазначеному вище порядку.
Зверніть увагу: у разі досягнення податкового компромісу податкові перевірки щодо податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться (п. 9 підр. 9-2 р. ХХ ПКУ).
Тож можна підбити певний підсумок. Мета Закону №63 доволі цікава. Безумовно, влада намагається побудувати відносини нового порядку між державою та бізнесом. Але як відреагує бізнес? Частина платників позитивно сприйме таке нововведення, проте, на нашу думку, більшість малого та середнього бізнесу відреагує скептично. До того ж, невідомо, як податківці сприймуть таке донарахування податкових зобов’язань — як пільгу для бізнесу чи чергове джерело додаткового поповнення бюджету. Але остаточне рішення про участь у податковому компромісі залишається за керівництвом та власником платника ПДВ та податку на прибуток. Адже це право, а не обов’язок.