ДФСУ у зв'язку з численними заявами платників податків щодо невідповідності норм Методрекомендацій із застосування податкового компромісу (детальніше >>>) Закону №63 у листі від 06.03.2015 р. №550/2/99-99-10-04-01-10 повідомляє наступне.
Методрекомендації не є нормативно-правовим актом, не встановлюють нових норм права та мають виключно рекомендаційний і роз'яснювальний характер щодо процедури застосування податкового компромісу посадовими особами органів ДФС.
Згідно з Законом №63 платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та/або суму завищення податкового кредиту з ПДВ.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
До затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ із Заявою про компроміс у довільній формі, в якій зазначається про подання уточнюючого розрахунку, для застосування до нього процедури досягнення податкового компромісу. Отже,пояснення мотивів подання уточнюючого розрахунку здійснюється у такій Заяві. Це положення застосовується до розрахунків, що подаються до затвердження Міністерством фінансів України форми уточнюючих розрахунків спеціально для процедури податкового компромісу.
Також вказано, що перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації, подається у довільній письмовій формі (за відсутності затвердженої у встановленому порядку) та повинен містити дані, які дають можливість чітко ідентифікувати кожну господарську операцію, щодо якої було допущено завищення податкового кредиту та/або витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що стало наслідком заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток до бюджету.
Досягнення податкового компромісу здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу, і в такому випадку днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання (5 %), таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань.
Отже, приписи Закону №63 передбачають лише один термін на сплату узгодженого податкового зобов'язання - 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.