Коментар до ІПК ДПС від 09.09.2020 р. №3764/ІПК/99-00-05-05-02-06
Нагадаємо, що 21 жовтня 2018 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КзПБ). Але набрав чинності він через пів року – 21 квітня 2019 року (про це ми повідомляли тут).
Однією з новацій такого Кодексу стала процедура визнання банкрутства фізосіб. Докладніше про це ми писали тут і тут.
Для юросіб визнання їх банкрутами означало, що кредитори отримують право визнати їх борги безнадійними. Хоча і тут не все просто. Адже:
- безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10);
- впевненість в неповерненні боргу може ґрунтуватися на фактах, які свідчать, що борг не буде погашено. Наприклад, якщо відбулася ліквідація боржника (в тому числі через банкрутство).
При цьому в пп. 14.1.11 ПКУ банкрутство як підстава для визнання безнадійності заборгованості згадується двічі:
- прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб -–заборгованість, що не перевищує 25% мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
- заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.
Тобто головною умовою для списання такої заборгованості для кредиторів є упевненість в тому, що вона не буде погашена. І якщо для бухобліку ця упевненість може ґрунтуватися на власному оціночному рішенні, для податкового обліку треба дотримуватись встановлених ПКУ умов. Для юросіб, зокрема, це ліквідація у зв’язку з банкрутством.
А що ж для фізосіб? Для них процедура була аналогічною, але все впиралося у те, що процедура банкрутства тривалий час не була затверджена законодавчо. Тому в податковому обліку було обмеження в 25% МЗП, в межах якого можна було заборгованість визнати безнадійною. Так було до появи КзПБ!
Що змінилося для боргів фізосіб?
До того, як була затверджена процедура банкрутства фізичних осіб, в податковому обліку прострочена понад 180 днів заборгованість фізосіб могла бути визначена безнадійною лише у розмірі до 25% МЗП, встановленої на 1 січня звітного року.
У КзПБ така процедура була затверджена.
Тому податківці у коментованій ІПК роз’яснюють, що наразі (і, як стверджують податківці – з 21.10.2018 року!) для визнання заборгованості фізичної особи безнадійною умова щодо обмеження суми такої заборгованості у розмірі 25% мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, платником податку не застосовується.
Для кого це роз’яснення важливе?
Щодо ПДФО та ВЗ – увагу цьому роз’ясненню слід приділити усім суб’єктам господарювання. Адже для фізособи безнадійна заборгованість – це оподаткований дохід.
Проте в розділі ІV ПКУ окремої норми, яка б прописувала порядок оподаткування такої заборгованості, яка стає безнадійною за пп. 14.1.11 ПКУ, не існує. Є лише норми щодо прощеного боргу і боргу, за яким минув строк позовної давності. Тому щодо цього варто поцікавитись думкою податківців, в коментованому листі її немає.
А ось щодо податку на прибуток треба зазначити наступне.
Платникам податку на прибуток, які не коригують фінрезультат на податкові різниці, зважати на критерії безнадійної заборгованості, наведені у п. 14.1.11 ПКУ, не потрібно. Такі особи визначають об’єкт оподаткування, виходячи лише з фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МФСЗ.
А згідно з визначенням, наведеним у П(С)БО 10, безнадійною дебіторською заборгованістю є поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником (і, звісно, якщо минув строк позовної давності). Тобто у бухобліку немає обмежень щодо суми дебіторської заборгованості, яку можна списати (зокрема, за рахунок створеного резерву сумнівних боргів). Така заборгованість визнається безнадійною за рішенням керівника або після спливу строків позовної давності.
А от тим платникам податку, які фінрезультат коригують, необхідно зважати на різниці, передбачені п. 139.2 ПКУ.
Нагадаємо, що ці різниці стосуються створення та використання резерву сумнівних боргів.
Згідно з п. 139.2.1 ПКУ фінрезультат підлягає збільшенню на суму витрат:
- на формування резерву сумнівних боргів, створеного в бухобліку;
- від списання в бухобліку дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.
Своєю чергою, за п. 139.2.2 ПКУ фінрезультат зменшується на суму:
- коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування;
- списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), що відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ.
Отже, на сьогодні платник податку на прибуток має право зменшити фінансовий результат на всю суму боргу такої фізособи, якщо:
- фізособу визнано банкрутом у встановленому законодавством порядку;
- якщо така заборгованість прострочена понад 180 днів і розмір сукупних вимог кредитора за такої заборгованістю не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство.
***
Читайте також:
