Данило Гетманцев розповів в інтерв'ю РБК-Україна про доопрацьованого законопроєкту про підвищення податків з 1 жовтня.
– Чи буде країна з новими податками уже в жовтні?
– Так. Принаймні, все, що залежить від парламенту, для цього робиться. Ми з першого дня включились у роботу над законопроектом, провели чимало зустрічей в різному форматі з бізнесом для обговорення та узгодження тих чи інших норм. 29 серпня парламентський комітет з питань фінансів, податкової та митної політики рекомендував до схвалення в першому читанні законопроект №11416-д, який був значно змінений порівняно з початковою редакцією, запропонованою Кабінетом міністрів.
В документі від початкової версії залишилось не так багато.
Залишились, зокрема, норма про підвищення військового збору з 1,5% до 5%; 1% військового збору з платників єдиного податку 3-ї групи; 10% від мінімальної заробітної плати на місяць для ФОП-платників єдиного податку 1-ї, 2-ї та 4-ї груп. Це що стосується військового збору.
Наступне – підвищення ставки податку для фінансових установ, відмінних від банків, з 18% до 25%. Мінфін і Нацбанк хотіли запровадити цей податок починаючи з 2024 року. Ми не погодилися. В результаті податок почне справлятися за результатами роботи фінустанов у 2025 році і далі.
Також передбачено встановлення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств для платників податку, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі пальним (за кожну АЗС). Зокрема, у розмірі 60 тис. грн у разі реалізації двох та більше видів пального; 30 тис. грн у разі реалізації виключно скрапленого газу; 45 тис. грн – якщо частка реалізації скрапленого газу в загальному обсязі реалізованого пального протягом місяця становить 50% і більше.
Для АЗС, де паралельно здійснюється торгівля алкоголем та тютюном, встановлено вищі ставки. 80 тис. грн – у разі реалізації двох та більше видів пального; 40 тис. грн – у разі реалізації виключно скрапленого газу; 60 тис. грн – якщо частка газу у загальному обсязі реалізованого пального становить 50% і більше.
Крім того, законопроектом передбачено зміну податкового періоду з квартального на місячний для подання до контролюючих органів податкового розрахунку сум доходів.
– Давайте розставимо крапки над "і" щодо фінальної версії законопроекту, яка йде на перше читання в сесійний зал, оскільки наразі маємо вже чи не четверту редакцію початкового урядового законопроекту.
– Юридично – це друга редакція. Проміжні версії були на рівні розмов, проектів, консультацій. Я особисто протягом серпня чи не щодня зустрічався з бізнесом для консультацій. Зустрівся фактично з усіма відомими бізнес-асоціаціями і експертами. Зустрічі ми організовували спільно з Мінфіном на базі нашого парламентського комітету. Всі зауваження і пропозиції ми чули і проговорювали.
– Початкова редакція урядового документу передбачала серед іншого запровадження військового збору на розкіш. Зокрема, 5% від доходу з продажу одного об’єкта нерухомості за рік; 15% від вартості покупки нового авто; 30% від вартості реалізованих ювелірних виробів; 5% від вартості банківських металів при покупці у банків. Чи правильно я розумію, що всі ці пропозиції не увійшли до фінальної редакції законопроекту?
– Так. Не увійшли.
– Чи є шанс у цих норм знову з’явитися в тексті законопроекту до другого читання?
– Немає шансів через низький фіскальний потенціал. Поясню причину таких змін.
Наскільки я розумію логіку Мінфіну, непублічна робота над цим законопроектом (бо Мінфін цього не комунікував) почалася ще на початку року. У нас був структурний маяк за програмою співробітництва з МВФ, згідно з яким Мінфін мав знайти на той момент 40 млрд грн додаткових надходжень в держбюджет. Мінфін знайшов джерела потенційних надходжень, представивши МВФ ось цю "збірну солянку" податкових ініціатив.
Потім, коли Мінфін виявив, що потрібно набагато більше грошей для забезпечення Сил оборони (це сталося з об’єктивних причин у зв’язку з затримкою фінансової допомоги від міжнародних партнерів), він включив цю "солянку" до законопроекту, додавши туди два платежі – військовий збір і податок з обороту. І це ми всі з вами побачили в кінці липня.
Потім в процесі переговорів фактично зі всіма стейкхолдерами було вирішено, що концепт змінюється – і ми збільшуємо лише те, що приносить великі гроші, не подрібнюючись на фіскально-незначні надходження.
– Чи правильно я розумію, що ви відмовились від тих ініціатив, за якими потенційний фіскальний ефект неспівмірний з адміністративними витратами?
– Ні, не в цьому річ. Він співмірний. Мова йде про грошові надходження, які значно перевищують адміністративні витрати. Логіка цього концепту полягала в тому, що платити додаткові гроші на армію повинні всі. А не лише деякі категорії осіб, що здійснюють певні операції і щодо яких кожного разу виникають логічні питання: "А чому, скажімо, ви хочете брати податок 5% з продажу квартир, а не берете, наприклад, податок з продажу шуб? А давайте ще з продажу електроніки брати 5% – це теж предмет розкоші чи ні? Ось ви пропонуєте брати 5% з послуг телефонного зв’язку – а хіба це предмет розкоші?". Тож за такого підходу до оподаткування виникає низка невдоволених, бо кожен такий податок стосується дуже вузького кола потенційних платників. Тому ми вирішили, що податок мають сплачувати всі у рівних пропорціях.
– А чи не може так бути, що фіскально це неефективно, але політично ефективно?
– Як людина, яка досить давно професійно займається питаннями оподаткування, і вже п’ять років очолює профільний комітет Верховної Ради, скажу вам, що з 2019 року не було жодного закону з оподаткування, який би сприймався під аплодисменти. Якщо, наприклад, комусь здається, що автомобілі – це предмет розкоші і потрібно його оподатковувати, то завжди знайдеться хтось, хто стверджує, що це не правильно, що треба брати податок з дорогих авто, а не з дешевих, що треба враховувати вік авто і купу інших показників. А далі виникають дискусії: "дороге" авто – це скільки, чи яких марок, чи як справедливо поділити машини на умовно нові та умовно старі, або про потужність чи обсяг двигуна тощо… Тож будь-яка податкова ініціатива, навіть, здавалося б, найсправедливіша, завжди наштовхується на супротив.
Але якщо потрібно швидко акумулювати вкрай необхідні кошти в бюджет, то логіка рішення полягає в тому, щоб брати податки рівно і з усіх. Це дуже важливо.
– В початковій редакції законопроекту була норма про запровадження військового збору в 1% з обороту бізнесу. На цьому наполягав Мінфін. Проти цієї норми були категорично експерти.
– Я вам більше скажу – я був проти.
– В результаті норму з законопроекту прибрали. Що стало основним аргументом проти цієї норми?
– Там абсолютно зрозуміла логіка. Податок з обороту має декілька істотних вад. По-перше, це новий податок. І це дуже важливо. Бо будь-який новий податок – це гірше за податок, який вже існує. Існуючий податок уже перерозподілився на всю економіку, є досвід його правозастосування, зрозумілі шляхи уникнення оподаткуванню і протидії цьому.
Щодо нового податку – по-перше, ще незрозуміло, як він поведе себе на практиці, як саме вплине на економіку. По-друге, податок з обороту має каскадний ефект. Протягом довгого ланцюга, який проходить товар від виробника до кінцевого споживача, на кожному новому етапі нараховується податок з обороту. І, наприклад, на шляху "виробник – оптовик – роздріб" сплатити уже потрібно не 1%, а 3%. А якщо розібрати цю конструкцію на детальніші складові, наприклад, на етапі виробництва тієї чи іншої продукції, де технологічно існують "довгі виробничі ланцюги", то може бути й більше.
Цей податок стимулює створення вертикально інтегрованих структур. А у нас такої цілі немає. Ми не повинні впливати на економіку деструктивним чином через податки. Навпаки, податки повинні бути непомітні для економіки, забезпечувати для неї сприятливе середовище, не провокувати на вихід в "тінь".
Ну і, нарешті, існує багато бізнесів, рентабельність яких мінімальна, на межі 1%. Це та ж таки гуртова торгівля, страхування, певні фінансові послуги.
Тому цей податок є деструктивним і неправильним. Ми від нього відмовились. До речі, одразу після отримання законопроекту ми попросили Мінфін прибрати цю норму. І Мінфін досить швидко нас почув.
– А який потенційний фіскальний ефект міг би бути від цього 1% з обороту бізнесу?
– 48,5 млрд грн у 2024 році.
– Ви стверджуєте, що відмовились від податку з обороту, щоб нікого не образити цим новим податком. А в чому тоді логіка відмови від підвищення ПДВ?
– Логіка першого варіанту законопроекту полягала в тому, що потрібно десь знайти 125 млрд гривень, про які заявив Мінфін і які не покриваються іншими джерелами доходів. Мінфін запропонував своє бачення щодо можливих джерел надходжень, виявивши готовність замінити їх більш якісними і менш спірними джерелами, якщо вони знайдуться. І так з’явилась ідея підвищення ставки ПДВ замість запровадження військового збору з обороту бізнесу. На рівні консультацій. Це була пропозиція від експертів і бізнесу. Водночас, сьогодні мова вже йде про пошук не 125, а 30 млрд грн додаткових податкових доходів. Мінфін знайшов інші джерела покриття різниці, які будуть відображені у змінах до бюджету.
До речі, позиція бізнесу була дуже конструктивною, відчувалось з його боку розуміння наших об’єктивних потреб. І ми мали абсолютно нормальний дорослий діалог.
– Чи поділяєте ви страхи Національного банку і Міністерства економіки, що підвищення ПДВ, від чого в результаті відмовились, спровокувало би ріст інфляції за результатами 2024 року понад 10%? Наскільки це серйозний аргумент, щоб не підвищувати ПДВ?
– Ви ж розумієте, що якщо ми підвищуємо ціни на 3-4%, то відповідно росте й інфляція. Це й було основним аргументом відмовитись наразі від підвищення ставки ПДВ.
– Скільки грошей недоотримає бюджет у разі не підвищення ставки ПДВ?
– Підвищення ПДВ на 1% приносить в бюджет додатково 46 млрд грн податків за рік. Тож потенційні недонадходження в бюджет за жовтень-грудень становитимуть близько 12 млрд грн на кожен відсоток непідвищеної ставки ПДВ.
– Чому відмовились від запровадження податку в розмірі 50% на надприбутки банків?
– У зв’язку з категоричною позицією Мінфіну і Нацбанку. Я не погоджуюсь з цією позицією, але я довіряю регуляторам.
***
Читайте також:
