Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно зі статтею 269 ПКУ платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з п. 14.1.73 ПКУ, землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у т.ч. на умовах оренди.
Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України (ЗК) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи й організації, що належать до державної та комунальної власності. При цьому згідно з частиною третьою статті 126 ЗК право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Отже, бюджетні установи належать до платників плати за землю.
Водночас у статті 282 ПКУ перелічено юрособи, яким надано пільги щодо сплати податку, тобто такі, що звільняються від сплати податку. До них віднесено й органи державної влади та органи місцевого самоврядування, військові формування, органи прокуратури, заповідники, санаторно-курортні та оздоровчі заклади, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади тощо. А у статті 284 ПКУ визначено особливості застосування такого пільгового оподаткування.
