Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Головні суперечності та непорозуміння під час оформлення дозвільних документів у сфері поводження з відходами та сплати відповідного екологічного податку пов’язані з неправильним розумінням термінів «розміщення відходів» та «зберігання відходів», які визначено у статті 1 Закону України «Про відходи».
Терміни «розміщення відходів ? зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах» і «зберігання відходів ? тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення)» спеціально визначено у статті 1 Закону, оскільки подальша доля цих відходів істотно відрізняється.
Якщо розміщені відходи назавжди або практично на невизначений довготривалий строк будуть захоронені або займуть певне місце на поверхні, то відходи, що тимчасово зберігаються, згодом можуть бути передані на утилізацію або видалення, і зазначені остаточні операції, можливо, будуть проведені в інших місцях та іншими суб’єктами господарювання.
Таким чином, тимчасове зберігання відходів не є розміщенням відходів у сенсі статті 1 Закону України «Про відходи».
