Мінприроди відповіло на запит щодо окремих аспектів сплати екоподатку за розміщення відходів.
Щодо можливості застосування роз’яснень Мінприроди при наданні роз’яснень Державною податковою службою
Міністерство зазначає, що визначення базового терміну «розміщення відходів» у Законі «Про відходи» відрізняється від аналогічного терміну у ПКУ, тому використання роз’яснень Мінприроди, фрагментарно відірваних від контексту, у загальних роз’ясненнях ДПС може містити цілком передбачені протиріччя.
На думку Мінприроди, до змісту терміну «розміщення відходів», який він мав відповідно до Закону «Про відходи», було додано «зберігання – тимчасове розміщення до утилізації чи видалення». Отже, фактично відбулась зміна попередньої бази оподаткування (відходи, що розміщувались (остаточно)) на нову (відходи, що захоронюються + відходи, які тимчасово зберігаються перед видаленням або утилізацією). Таким чином, поняття «розміщення відходів» за визначенням ПКУ може бути інтерпретоване як «утворення відходів» або «перебування відходів на території підприємства».
Чи підпадає під зміст «розміщення відходів» осад та мул очисних споруд, що вивозяться на мулові майданчики, після очисних споруд каналізації.
Вивезений на мулові майданчики осад та мул проходить технологічну операцію зневоднення. Остаточні обсяг та маса зазначених відходів (сухий залишок) при цьому значно зменшуються. Під час операції зневоднення відбувається також очистка і вологи через шари ґрунту (інша назва мулових майданчиків - поля фільтрації).
Отже, розміщення зазначених відходів (мул та осад) відбувається лише після закінчення всіх складових (етапів) очистки, у т. ч. тих, що відбуваються на полях фільтрації (очистка води та зневоднення мулу).
Щодо дозволу на використання спеціально відведених місць для зберігання та захоронення відходів
Законодавством не передбачено отримання такого дозвільного документа, як «Дозвіл на використання спеціально відведених місць для зберігання та захоронення відходів».
При проектуванні таких спеціально відведених місць та об’єктів для зберігання та захоронення відходів здійснюються відповідні процедури, зокрема проведення державної екологічної експертизи, без позитивного висновку якої будівництво таких місць та об’єктів заборонено.
Крім того, щорічні обсяги розміщення відходів на спеціально відведених місцях та об’єктах нормуються відповідно до Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ від 03.08.98 р. №1218.
Міністерство зазначає, що дозвільні документи згідно з Порядком стосуються всієї діяльності підприємства, а не окремих об’єктів.
Щодо відходів від виробництва сільськогосподарської продукції
Законом передбачено два альтернативних напрями поводження з відходами: утилізація (використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів) та видалення (в основному шляхом захоронення та знищення (знешкодження).
Згідно із схемою основних операцій з відходами, які призводять до утилізації або видалення відповідно до основної міжнародної угоди у сфері поводження з відходами – Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням, до операцій розміщення відходів відносяться операції захоронення (D1, D2, D3, D4, D5, D6, D7) та зберігання (постійного) (D12). Ст. 17 Закону «Про відходи» передбачено в установленому порядку сплата екологічного податку за розміщення відходів. Саме в результаті розміщення відходи назавжди займають певне місце у довкіллі.
Сплата екологічного податку за утворення відходів, утилізацію відходів або підготовчі операції до утилізації чи видалення відходів Законом «Про відходи» не передбачена.
Відходи сільського господарства містять значну частку органічних речовин (органічну складову) та практично завжди повністю утилізуються за різними напрямами (наприклад операції R1, R3, R10).
Тож, хоча курячий послід або гній є відходами, але після нескладних підготовчих операцій відбувається остаточна утилізація зазначених відходів.