Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
У листі від 11.01.2012 р. №756/7/15-2217 ДПСУ розглядає питання стосовно того, хто є платником плати за землю за ділянку, щодо якої укладено договір супефіцію.
Суперфіцій (як один із видів речового права на чуже майно) — це право забудови земельної ділянки. Таке право на забудову у користувача землі успадковується за заповітом або виникає на підставі договору суперфіцію.
Зокрема, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб.
Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Сторони самі визначають розмір плати за користування, періодичність її внесення (разовий або періодичний характер останньої), її форму, умови, порядок та строки виплати, оскільки ця плата не є платою за землю, що сплачується до бюджету.
Відповідно до пп. 14.1.147 ПКУ плата за землю ? це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об'єктами оподаткування ? земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Незалежно від форми власності (державна чи приватна) суперфіціарії до платників податку на землю не належать. Податок на землю за земельні ділянки, щодо яких укладено договір суперфіцію, нараховує та сплачує власник такої земельної ділянки.
Однак у момент здійснення держреєстрації права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, яка використовується землекористувачем (суперфіціарієм) для будівництва, платником плати за землю стає власник будівлі — адже відповідно до п. 286.1 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Саме тому коли такий суб'єкт господарювання завершив будівництво будівлі, споруди та здійснив держреєстрацію права власності на неї, він стає платником плати за землю.
