Сплата майнових податків фізособами - у запитаннях та відповідях від податківців

Власник земельної ділянки отримав повідомлення-рішення, але вирішив оскаржити його у судовому порядку у зв’язку з тим, що не згоден із сумою, зазначеною у повідомленні. Чи нараховуватиметься пеня у разі несплати земельного податку у визначений законодавством термін?

Земельний податок — обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ПКУ).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контро­люючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Сплатити податок потрібно протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Податкове зобов’язання — сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп. 14.1.156 ПКУ). 

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) — плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що стягується з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 ПКУ).

Пеня — сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 ПКУ).

Пунктом 56.18 ПКУ визначено, що з урахуванням строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідом­лення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов’язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції було сплачено, вони підлягають зарахуванню у рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов’язань або поверненню в порядку, встановленому ст. 43 ПКУ (п. 57.4 ПКУ).

Отже, у разі надходження до контролю­ючого органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків або рішення суду після закінчення граничного строку сплати суми податкового (грошового) зобов’язання нарахована сума в інтегрованій картці платника податку підлягає виведенню до окремого реєстру або скасуванню структурним підрозділом, який склав податкове повідомлення-рішення.

Водночас у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов’язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов’язання (його частини) скасовується (п. 129.2 ПКУ).

Штрафні (фінансові) санкції або пеня не нараховуватимуться у разі оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень зі сплати земельного податку, якщо ухвала суду про порушення провадження у справі за позовом платника податку та/або рішення суду надійдуть до контролюючого органу не пізніше граничного строку сплати земельного податку

Якщо повідомлення-рішення не отримано

Фізична особа, яка є єдиним власником квартири площею 104 м², не отримала повідомлення-рішення. Як бути у такому випадку?

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 ПКУ).

При цьому пп. 266.7.3 ПКУ передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

• об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
• розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
• права на користування пільгою зі сплати податку;
• розміру ставки податку;
• нарахованої суми податку.

Зауважимо, що неотримання фізичною особою повідомлення-рішення можливе з різних причин, отже, доцільно звернутися до контролюючих органів для вирішення цього питання.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному п. 42.4 ПКУ.

При цьому у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений пош­товою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, тоді податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Таким чином, якщо фізична особа не отримала повідомлення-рішення, вона може звернутися до контролюючих органів для з’ясування такої ситуації та отримати таке рішення у разі якщо воно має бути.

Землю не оформлено

У фізичної особи не оформлено право власності на земельну ділянку, але право власності на жилий будинок, будівлю або споруду оформлено. При цьому контролюючі органи нарахували податкові зобов’язання із земельного податку. Чи є такі дії правомірними?

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (далі — Земельний кодекс), а справляння плати за землю — Податковим кодексом.

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу).

Плата за землю — обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 ПКУ).

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 зазначеного Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ПКУ).

Право власності на земельні ділянки громадянами України визначено ст. 81 Земельного кодексу, яке набувають на підставі:

• придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
• безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
• приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
• прийняття спадщини;
• виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Водночас ст. 116 Земельного кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача (п. 2 ст. 120 Земельного кодексу).

Також ст. 377 ЦКУ передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства (статті 125, 211 Земельного кодексу).

Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду зацікавленим особам для одержання у власність або у користування земельних ділянок необхідно звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за місцем розташування земельних ділянок (статті 118, 123 Земельного кодексу).

Відповідно до пп. «в» п. 1 ст. 96 цього Кодексу землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Враховуючи вищезазначене, фізичні особи, у яких відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, набувають право на такі земельні ділянки згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування, органів місцевого самоврядування, цивільно-правових угод або прийнятих у спадщину та повинні сплачувати плату за землю на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, якщо свідоцтво на право власності на земельну ділянку не оформлено у порядку, встановленому чинним законодавством, землекористувач повинен сплачувати земельний податок за таку ділянку на загальних підставах.

Коли податок не сплачується

Чи звільняється від сплати земельного податку власник земельної ділянки, земельної частки (паю) (товарне сільськогосподарське виробництво)?

Статтею 281 ПКУ передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Так, звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 зазначеної статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га (п. 281.2 ПКУ).

Крім того, від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (п. 281.3 ПКУ).

Щодо інших земель, то пунктами 281.1, 281.2 зазначеної статті передбачено категорії фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, види використання земельних ділянок, їх межі граничних норм, на які поширюються пільги зі сплати земельного податку.

Таким чином, фізична особа — власник земельної ділянки, земельної частки (паю) (товарне сільськогосподарське виробництво) звільняється від сплати земельного податку тільки за умови передачі земельної частки (паю) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи. У разі якщо така земельна ділянка використовується такою фізичною особою у власних потребах, то податок має сплачуватися на загальних підставах.

Будинок у зоні АТО

Фізична особа є єдиним власником будинку площею 180 м², розташованого на території АТО у Донецькій області. Чи потрібно сплачувати податок на нерухомість у такому разі?

Пунктом 38 підрозділу 10 розділу XX ПКУ установлено, що тимчасово, на період проведення АТО, для платників податків, які станом на 14.04.2014 р. мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зауважимо, що дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України від 15.04.2014 р. № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (територія АР Крим та м. Севастополя).

Об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухомість відповідно до ст. 266 ПКУ у період з 14.04.2014 р. по 31 грудня року, в якому буде завершено проведення АТО.

При цьому нараховані та сплачені за період проведення АТО суми податку на нерухомість відповідно до вищезазначеної статті за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов’язань не застосовуються строки давності, встановлені ст. 102 ПКУ, крім сум надміру сплачених податкових зобов’язань платників податків, які припиняють свою діяльність

Плата за «зайві» метри

Фізична особа є єдиним власником квартири площею 315 м². Чи має вона право скористатися пільгою, наданою Податковим кодексом, та зменшити базу оподаткування на пільгові 60 м²?

База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

• для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 м²;
• для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 м²;
• для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 м².

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) (пп. 266.4.1 ПКУ).

При цьому пільги з податку, передбачені пп. 266.4.1 та 266.4.2 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до:

• об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої пп. 266.4.1 ПКУ;
• об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Таким чином, у випадку якщо фізична особа є єдиним власником квартири площею 315 м², вона не може скористатися пільгою, оскільки площа квартири перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі (60 м² × 5 = 300 м²).

Крім цього, за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи — платника податку, загальна площа якого перевищує 300 м² (для квартири) та/або 500 м² (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пп. «а» — «г» пп. 266.7.1 ПКУ, збільшується на 25 000 грн на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку) (пп. «ґ» зазначеного підпункту).

Чи сплачують пенсіонери

Чи має право на пільгу з податку на нерухомість фізична особа, яка є пенсіонером?

Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються, зважаючи на їх майновий стан та рівень доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування (пп. 266.4.2 ПКУ).

Отже, питання встановлення пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим кодексом.