Ставки плати за землю встановлює місцева рада
Податківці в підкатегорії 112.03 ресурсу «ЗІР» нагадали, що плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків (пп. 10.1.1 та пп. 265.1.3 ПКУ). А встановлювати ставки місцевих податків – це функція місцевих рад (крім земельного податку за лісові землі) (п. 10.21 ПКУ).
Але для того, щоб сплачувати земельний податок, треба про ці ставки дізнатися. А як?
Нагадаємо, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ПКУ).
За п. 284.1 ПКУ органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
А ще інформацію щодо ставок податків, зборів, встановлених кожним органом місцевого самоврядування в Україні, можна знайти на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням.
Розмір ставок у разі відсутності рішення місцевих органів влади
Якщо місцевий орган влади не прийняв рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 ПКУ).
Тобто, якщо місцевою радою ставки на 2019 рік не були затверджені, слід застосовувати ставки 2018 року. Про це ми писали у своїй новині докладніше.
Граничні межі ставок земельного податку за ПКУ
Розмір таких ставок залежить від того, чи була проведена нормативна грошова оцінка певної земельної ділянки.
Максимальна ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ПКУ).
Водночас для нормативно-оцінених земель загального користування – не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки. І для лісових земель – не більше 0,1% від їх нормативної грошової оцінки.
При цьому також ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12% від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п. 274.2 ПКУ).
А ось ст. 277 ПКУ встановлені ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за такі земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі:
- не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області,
- для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області,
- для лісових земель – не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області (п. 277.1 ПКУ).
При цьому плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 277 ПКУ (п. 284.4 ПКУ).
***
Читайте також:
