Працівник за кордоном користується службовим телефоном: чи є ПДФО та ВЗ?

Роумінг для особистих потреб

Використання працівником роумінгу для власних потреб є для нього додатковим благом згідно з пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ, тобто вартість розмов у роумінгу оподатковуватиметься ПДФО із застосуванням «натурального» коефіцієнта та ВЗ, але вже без застосування зазначеного коефіцієнта. Також слід нарахувати ЄСВ на підставі пп. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати. На цьому свого часу наголосила ДФС в ІПК від 30.01.2018 №354/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. Щоб уникнути додаткового блага, працівник може повернути сплачену підприємством суму оператору за роумінг до каси чи на поточний рахунок підприємства.

Роумінг для виробничих потреб

Вважаємо, що, перебуваючи у відпустці, працівник (у неробочий час) має право скористатися телефоном для вирішення виробничих проблем, особливо якщо специфіка його діяльності потребує зв’язку для контакту з партнерами та самим підприємством (працівниками). Тож такі витрати на телефонний зв’язок є не особистими витратами, а витратами підприємства і не є додатковим благом працівника.

Також податківці в ЗІР, підкатегорія 103.02, зазначили, що коли з мобільних телефонів, облікованих на балансі працедавця, працівник веде виробничі розмови, то вартість цих розмов (у т. ч. роумінгу) не розглядають як додаткове благо працівника.

Водночас на підприємстві мають бути правила користування мобільним зв’язком виключно з господарською метою, затверджені керівником.

Чи є можливою виробнича мета під час відпустки?

Вважаємо, що так, адже йдеться про необхідність перебування працівника на зв’язку, можливого включення в роботу або навіть потенційного відкликання на роботу (в разі виникнення аварії, іншої серйозної позаштатної ситуації). Або якщо керівникові підприємства, що перебуває у відпустці, телефонує бізнес-партнер, приміром представник постачальника чи покупця, — чи втрачає така розмова виробничий характер через перебування у відпустці? Ми переконані, що не втрачає.

На завершення наголосимо, що перебування на зв’язку й у неробочий час — сучасна вимога бізнесу (значна кількість посад у сфері бізнесу, як правило, є посадами з ненормованим робочим днем — керівники всіх рівнів, бухгалтери, економісти й інші, тобто майже весь офісний персонал, а також водії), тож оплата зв’язку в такий час не є додатковим благом, а є оплатою оператору зв’язку (а не працівникові) за можливість підприємства бути представленим у бізнес-середовищі, в т. ч. у неробочий час конкретного працівника. З огляду на таке послуги роумінгу не можуть автоматично свідчити про використання телефону з неслужбовою метою і так само автоматично бути підставою для стягнення з відповідних витрат ПДФО та ВЗ як з додаткового блага.

Проте якщо ви обережний бухгалтер і не налаштовані доводити свою правоту під час перевірки, то, звісно, сума, сплачена за роумінг для вирішення працівником виробничих питань під час відпустки, є його додатковим благом. Компенсувати працівникові такі втрати можливо шляхом нарахування премії або матдопомоги.