Податківці у підкатегорії 117.01 ЗІР зауважили, що відповідно до пп. 240.1.3 ПКУ підставою для визначення суб’єкта господарювання платником податку є здійснення таким суб’єктом розміщення відходів власного виробництва або відходів, отриманих в рамках виконання договорів про розміщення відходів.
Не є платниками екологічного податку господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину (п. 240.5 ПКУ).
Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (пп. 242.1.3 ПКУ).
Оскільки суб’єкт господарювання здійснює тимчасове розміщення відходів, що належать до окремих видів (класів) відходів як вторинна сировина, які утворились у процесі їх діяльності та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, у т.ч. металобрухт, то у нього не виникають податкові зобов’язання з екологічного податку.
Водночас суб’єкти господарювання, які на підставі отриманих в установленому порядку дозволів здійснюють розміщення відходів за інших умов (відходи не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинна сировина), є платниками екологічного податку.
