- Договір доручення: як це працює
- Коли кошти – не дохід: позиція податкової
- А чи ви взагалі резидент? Чому це важливо
- Іноземний дохід: що це таке і чому визначення таке широке
- Що оформити, щоб захистити себе
- Поширені запитання (FAQ)
Ситуація, коли фізична особа в Україні отримує кошти від нерезидента за довіреністю, трапляється частіше, ніж може здатися. Оформлення спадщини, сплата податків, оплата нотаріальних послуг – причини бувають різними. Але питання завжди одне: чи вважаються ці кошти доходом повіреного? І чи потрібно з них сплачувати ПДФО та військовий збір?
Відповідь не настільки очевидна, як хотілося б. Усе залежить від того, як оформлені відносини між довірителем і повіреним, та чи є документальне підтвердження цільового використання коштів.
«YANKIV. Юридична компанія» розбирається, спираючись на норми Цивільного та Податкового кодексів України, а також на позицію податкового органу в індивідуальній податковій консультації (ІПК) №1098/ІПК/99-00-24-03-03.
Договір доручення: як це працює
Перш ніж говорити про податки, варто зрозуміти саму природу відносин між довірителем та повіреним. Саме вона визначає, чи виникає обʼєкт оподаткування.
Суть договору доручення проста: повірений зобовʼязується вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя (ст. 1000 ЦКУ). Зверніть увагу – «від імені та за рахунок». Повірений не діє самостійно. Він – представник. Усі правочини, які він вчиняє, створюють права та обовʼязки для довірителя, а не для нього самого.
Що це означає на практиці? Повірений не набуває права власності на кошти, якими розпоряджається. Він виконує волю іншої особи – не більше. Фактично він є представником довірителя у розумінні ст. 237 та 244 ЦКУ.
При цьому Цивільний кодекс ставить конкретні вимоги до оформлення таких відносин. У довіреності мають бути чітко визначені дії повіреного (ст. 1003 ЦКУ). Після виконання доручення повірений повинен надати звіт і передати довірителю все отримане (ст. 1006 ЦКУ). А довіритель – видати довіреність на вчинення юридичних дій (ст. 1007 ЦКУ). Ці норми важливо знати, бо саме вони визначають, що потрібно оформити, щоб потім не мати проблем з податковою.
Коли кошти – не дохід: позиція податкової
Податківці в ІПК №1098 підтвердили: якщо фізична особа отримує кошти виключно для виконання доручення, такі кошти не вважаються її доходом.
Логіка зрозуміла. Повірений лише розпоряджається грошима довірителя – він не отримує їх у власність. Гроші мають конкретне призначення: сплата податків та зборів, оплата нотаріальних послуг, витрати на оформлення спадщини. Якщо це підтверджено квитанціями, платіжними документами, а повірений склав звіт про виконання доручення – оподатковуваного доходу не виникає.
Кошти проходять «транзитом». Повірений не збагачується, не отримує економічної вигоди – а отже, і податок платити не з чого.
А чи ви взагалі резидент? Чому це важливо
Перш ніж розбиратися з тим, як оподатковуються іноземні доходи, є сенс зʼясувати попереднє питання: чи підпадаєте ви під ці правила взагалі? Адже обовʼязок декларувати іноземні доходи стосується саме резидентів.
Податковий кодекс визначає, хто є платником податку на доходи фізичних осіб (п. 162.1 ПКУ). Це, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує як доходи з джерел в Україні, так і іноземні доходи. Нерезидент же сплачує ПДФО лише з доходів із джерел в Україні.
Тож від статусу резидента залежить усе: чи потрібно декларувати іноземний дохід, чи ні.
Як визначається резидентство? Податковий кодекс встановлює для цього покрокову процедуру (пп. 14.1.213 ПКУ). Перший критерій – місце проживання в Україні. Якщо особа має місце проживання і в Україні, і за кордоном, то вона вважається резидентом, якщо має місце постійного проживання в Україні.
Якщо ж постійне проживання є в обох державах – береться до уваги центр життєвих інтересів: де більш тісні особисті чи економічні звʼязки. І тільки якщо центр життєвих інтересів визначити неможливо, застосовується правило 183 днів: особа є резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів протягом податкового року.
Є й ще один важливий нюанс. Достатньою умовою для визначення центру життєвих інтересів (а значить, і резидентства) є місце постійного проживання членів сімʼї особи або її реєстрація як субʼєкта підприємницької діяльності. Тобто якщо ви зареєстровані як ФОП в Україні – цього вже достатньо, щоб вважатися податковим резидентом, навіть якщо ви одночасно є громадянином іноземної держави.
Чому це має значення для нашої теми? Бо якщо кошти від нерезидента все ж буде визнано доходом повіреного (наприклад, через відсутність документального підтвердження витрат), ці кошти кваліфікуються як іноземний дохід. А іноземний дохід оподатковується лише у резидентів. Тож питання «чи я резидент?» – це не абстрактна теорія, а цілком практичне запитання, яке визначає вашу податкову долю.
Іноземний дохід: що це таке і чому визначення таке широке
Повертаємось до ситуації, коли документального підтвердження витрат немає або частина коштів залишилась у повіреного. Така сума може бути розцінена як іноземний дохід.
Податковий кодекс визначає це поняття максимально широко (пп. 14.1.55 ПКУ). Іноземний дохід – це будь-який дохід, отриманий резидентами від будь-яких видів діяльності за межами митної території України.
Сюди входять, зокрема: проценти, дивіденди, роялті та інші пасивні доходи, спадщина, подарунки, виграші, призи, доходи за цивільно-правовими та трудовими договорами, доходи від оренди закордонного майна, від продажу майна за межами України, від відчуження інвестиційних активів (корпоративних прав, цінних паперів тощо), а також інші доходи від діяльності за межами митної території.
Як бачите, перелік охоплює практично будь-яке надходження з-за кордону. Спадщина, подарунок від родича, продаж квартири за кордоном – усе це іноземний дохід для резидента.
Якщо дохід визнається іноземним, він включається до загального річного оподатковуваного доходу (пп. 163.1.3 ПКУ) і декларується у річній декларації (пп. 168.2.1 ПКУ). Ставка ПДФО – 18%, плюс військовий збір – 5%.
Простіше кажучи: не можете підтвердити, куди пішли гроші від нерезидента – будьте готові сплатити 23% від непідтвердженої суми.
Що оформити, щоб захистити себе
Зі змісту ІПК та норм Цивільного кодексу випливає досить чіткий «чекліст» документів, які повірений має мати на руках.
Довіреність або договір доручення – з конкретним переліком дій, які повірений уповноважений виконувати. Первинні документи на кожну витрату – квитанції, банківські виписки, платіжні документи. Саме на їх наявність прямо вказує податкова у своїй ІПК. І, нарешті, звіт про виконання доручення – це не просто «хороший тон», а пряма вимога ст. 1006 ЦКУ.
Ця сукупність документів підтверджує, що кошти використано за призначенням і жодна їх частина не залишилася у повіреного. По суті, це ваш головний аргумент, якщо контролюючий орган поставить запитання.
Висновок
Кошти від нерезидента за довіреністю – не дохід повіреного. Але лише за умови, що вони використані на виконання доручення і це підтверджено документами. Як зазначено в ІПК №1098: ключове значення мають призначення коштів та документальне підтвердження їх використання.
Якщо витрати не підтверджені або частина грошей залишилась у повіреного – сума може бути кваліфікована як іноземний дохід із обовʼязком сплати ПДФО (18%) та військового збору (5%).
При цьому памʼятайте: обовʼязок декларувати іноземні доходи стосується резидентів, а резидентом може вважатися навіть громадянин іноземної держави – достатньо, наприклад, бути зареєстрованим ФОП в Україні.
Порада коротка: документуйте все. Довіреність, звіт, квитанції, платіжні документи. Це ваш захист.
Поширені запитання (FAQ)
Чи потрібно повіреному декларувати кошти, отримані від нерезидента для виконання доручення?
Якщо кошти використані виключно на виконання доручення, є підтвердні документи (квитанції, платіжні документи) і складений звіт – декларувати їх як дохід не потрібно. Оподатковуваний дохід у цьому випадку не виникає.
Що відбувається, якщо частина коштів від нерезидента залишилась у повіреного?
Непідтверджена документально сума може бути розцінена як іноземний дохід. Тоді її потрібно задекларувати та сплатити ПДФО (18%) і військовий збір (5%).
Які документи потрібні для підтвердження цільового використання коштів?
Довіреність або договір доручення з чітко визначеними діями, підтвердні первинні документи (квитанції, платіжні документи), а також звіт про виконання доручення.
Чи може громадянин іноземної держави вважатися податковим резидентом України?
Так. Податковий кодекс визначає резидентство не за громадянством, а за місцем проживання, центром життєвих інтересів та тривалістю перебування. Навіть реєстрація ФОП в Україні є достатньою умовою для визнання особи резидентом – а отже, для обовʼязку декларувати іноземні доходи.
