Згідно з ст. 20 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV «Про іпотеку» заставна — це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови що воно підлягає виконанню у грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після держреєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором.
Заставна не є емісійним цінним папером. Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всіх прав іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким обумовлене основне зобов’язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються.
Відповідно до пп. 14.1.54 ст. 14 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI дохід з джерелом їх походження з України — будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у т. ч. від будь-яких видів їхньої діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. При цьому згідно з п. 164.1 ст. 164 ПКУ базою обкладення ПДФО є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Однією з таких особливостей є оподаткування інвестиційного прибутку, при розрахунку якого враховуються документально підтверджені витрати, понесені фізособою на придбання інвестиційних активів. Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 ПКУ, відповідно до якого облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів та витрат.
Проте, оскільки заставна не є емісійними цінними паперами, тож з метою застосування норм п. 170.2 ст. 170 ПКУ немає підстав розглядати її як інвестиційні активи. Згідно з пп. «а» п. 176.1 ст. 176 ПКУ платники податку зобов’язані вести облік доходів та витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов’язаний відповідно до розділу IV ПКУ подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у т. ч. при застосуванні права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку (пп. 168.1.3 ст. 168 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, якщо фізособа здійснює продаж заставної іншій фізособі, то дохід, отриманий від такої діяльності, включається до складу загального оподатковуваного доходу платника податку та підлягає оподаткуванню за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 ПКУ (15% та/або 17%). При цьому платник зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку до 1 травня року, наступного за звітним.