Відповідно до п. 162.1 ст. 162 розділу IV ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VІ платником ПДФО є, зокрема фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в України та іноземні доходи.
Згідно з пп. 163.1.3 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента також є іноземні доходи, тобто доходи, отримані з джерел за межами України, оподаткування яких регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ.
Платник податку, що отримує доход від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (пп. 168.2.1 ст. 168 ПКУ).
Пунктом 171.2 ст. 171 ПКУ встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, платник податку — для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов’язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно до п. 170.11 ст. 170 ПКУ, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 ПКУ (15 — 17%).
Крім того, у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
Разом з тим, відповідно до ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від держоргану країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.