Відповідно до пп. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, що становить додатну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов’язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов’язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, утриманою фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ оподаткування доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно, у формі винагород та інших виплат, які виплачуються (надаються) платнику, здійснюється за ставкою 15% від бази оподаткування.
У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.
Враховуючи вищевикладене, сума доходу, одержана платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна, є об’єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб за ставками 15% та/або 17%.