Атестація працівників: чи сплачувати з її вартості ПДФО та військовий збір?

Коментар до ІПК від 19.02.2018 р. №674/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Загальні правила атестації працівників, визначені Законом № 4312

Атестація працівників — це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Атестацію можуть проводити роботодавці. Проводиться вона за рішенням роботодавця, яким затверджуються положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення атестації.

Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором. На підприємствах, в установах та організаціях, у яких не укладаються колективні договори, категорії працівників, які підлягають атестації, строки та графік її проведення визначаються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (або, на нашу думку, з іншим представником інтересів трудового колективу, якщо такої профспілки немає).

Атестація працівників проводиться не частіше ніж один раз на три роки. Інформація про проведення атестації доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до її проведення.

Проводить атестацію працівників спеціальна комісія, яка формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації.

І найголовніше, звідки й виникла проблема, якій присвячено коментованого листа. Фінансування атестації працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Чи може таке фінансування стати оподаткованим доходом працівників? Податківці вважають, що так. І ось чому.

Чому вартість атестації є додатковим благом працівника — роз’яснення від ДФСУ

Згідно з пп. 163.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни (пп. "е" пп. 164.2.17 ПКУ).

Враховуючи викладене, податківці вважають, що вартість атестації працівників, яка проводиться за рахунок суб’єкта господарювання-роботодавця з метою оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується ПДФО та ВЗ на загальних підставах.

При цьому, оскільки дохід надається працівнику в негрошовій формі, для нарахування 18% ПДФО базою буде вартість такого доходу, збільшена на «натуральний» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ). В 2018 році він становитиме 1,21951. 1,5% ВЗ буде утримуватися з самої такої вартості, без жодних коефіцієнтів.

У формі №1ДФ вартість такої атестації слід відображати з ознакою доходу «126».

Позиція редакції

Автор не погоджується з такою позицією ДФСУ. Справа в тому, що податківці вважають проведену атестацію працівника чимось на кшталт наданих йому безоплатно послуг, а фінансування роботодавцем такого проведення — чимось на кшталт фінансування особистих потреб працівника. Насправді, це не так.

Додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є зарплатою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ). Це визначення наведено в пп. 14.1.47 ПКУ.

З атестації працівник по суті особисто для себе не отримує ніяких благ, оскільки атестація необхідна не так працівнику, як підприємству. Рішення про проведення атестації і хто під неї потраплятиме приймає, як зазначено вище, роботодавець (хоча і за погодженням із трудовим колективом). А отже, працівник, який проходить атестацію, робить це не за власним бажанням, а через виконання наказу роботодавця, виконуючи таким чином свої трудові обов’язки. 

При цьому результат атестації не гарантує, що працівник отримає якісь економічні або інші вигоди, адже атестаційна комісія видає лише рекомендації роботодавцю, але не гарантує їх виконання. І найголовніше те, що ці рекомендації не завжди можуть бути на користь працівника (це очевидно навіть зі ст. 13 Закону № 4312).

Так, у разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі атестаційна комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією.

Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі. У разі відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, що відповідає його кваліфікаційному рівню, або від професійного навчання за рахунок коштів роботодавця роботодавець за результатами атестації має право звільнити працівника. І працівник за це ще має сплатити ПДФО та ВЗ?

Що тут можна сказати? Крім того, що податківці користуються тим, що в ПКУ немає спеціальної норми, яка б звільняла працівників від оподаткування вартості проведеної їх атестації і діють при цьому фіскально.

Тільки нагадати про те, що за роз’ясненнями самих же податківців, якщо отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований, то вартість такого доходу не може розглядатися як об’єкт оподаткування (лист ДФСУ від 23.11.2016 р. №25309/6/99-99-13-02-03-15).

Отже, якщо атестації на підприємстві підлягає не один працівник (а хоча б два), і фінансування роботи атестаційної комісії не можливо прив’язати до проведення атестації конкретного працівника, сплачувати ПДФО та ВЗ за таким фінансуванням не потрібно.